НА ГОЛОВНУ

БІБЛІОГРФІЯ

Вернадський Володимир Іванович

"Завдання людини полягає у завданні найможливішої користі оточуючим" (Володимир Вернадський)

Експозицію оновлено 02.2021 р.


Володимир Вернадський (28 лютого (12 березня) 1863, Петербург, Російська Імперія — †6 січня 1945, СРСР) — український філософ, природознавець, мислитель, засновник геохімії, біогеохімії та радіогеології, космізму. Лауреат Сталінської премії (1943).
Академік Петербурзької АН (з 1912), професор Московського університету. Один із засновників Української Академії наук; став дійсним членом Української АН та її першим президентом (з 1919).
Вернадський засновник першої наукової бібліотеки в Україні (нині названої його ім'ям).
Він збагатив науку глибокими ідеями, які лягли в основу нових провідних напрямків сучасної мінералогії, геології, гідрогеології, визначив роль організмів у геохімічних процесах. Для його діяльності характерні широта інтересів, постановка кардинальних наукових проблем, наукове передбачення.
Організатор та директор Радієвого інституту (1922–1939), Біохімічної лабораторії (з 1929; зараз Інститут геохімії та аналітичної хімії ім. Вернадського, Росія).
Дійсний член НТШ та низки інших академій (Паризької, Чеської).

"Вся історія науки на кожному кроці показує, що окремі особистості були більш праві у своїх твержденнях, ніж цілі корпорації вчених чи сотні й тисячі дослідників, які дотримувалися панівних поглядів" (Володимир Вернадський)

Зміст

Біографія Родина Подальша наукова робота
Творча спадщина Вернадський і Україна Вшанування пам'яті
Список літератури з фондів бібліотеки ВДПУ Список веб-ресурсів
Виставка

Біографія

Володимир Вернадський народився в Санкт-Петербурзі в сім'ї економіста Івана Васильовича Вернадського.

Володимир та його сестри
Ольга та Катерина, 1868 рік

Діти В.І. Вернадського, Георгій та Ніна

Через чотири роки після народження Володимира батьки переїхали в Харків. Сім’я відвідувала родичів на Полтавщині.

Дитячі роки майбутнього вченого пройшли в Україні — в Полтаві і в Харкові (1868–1875 рр.). Ще хлопчиною він бував у Києві.
У 1873 році Володимир Вернадський вступив до першого класу Харківської гімназії, де провчився три роки.

В дитинстві величезний вплив на його розвиток мав батько, який дуже ретельно і послідовно займався вихованням і освітою свого сина. Саме він прищепив Володимиру інтерес і любов до українського народу, його історії та культури. Майбутній учений згадував, що перед переїздом з Харкова до Петербурга, вони з батьком були за кордоном, і в Мілані у газеті Петра Лаврова «Вперед» прочитали про циркуляр, що забороняв у Росії друкувати українською мовою.

Це справило величезне враження на батька, і розмови, з цим пов'язані, сильно на мене тоді подіяли. Батько розказував історію України зовсім не так, як її викладали в гімназії. Він часто згадував, що Петербург, побудований на кістках українців (будували Петербург козаки з полків Мазепи). Повернувшись до Петербурга, я постарався ознайомитись із українською літературою.

Будинок 1-ї чоловічої гімназії в Харкові

Родина

Батько — Іван Васильович, 1860 рік. Мати — Ганна Вернадська

Рід Вернадських має глибокі українські корені. Він походив з давнього освіченого українського роду. Один із його предків по батьківській лінії воював у війську Хмельницького. Прадід навчався в Переяславському колегіумі та Києво-Могилянській академії. Дід служив штабс-лікарем в армії. А батько після закінчення Київського університету Святого Володимира працював викладачем у Петербурзі, Харкові й Москві. Дворянство вислужив дід Василь, який відтоді став писатися Вернадським.

Батько Володимира, Іван Васильович, народився у Києві, очолював кафедру в Київському університеті, з переїздом до Москви очолював кафедру в Московському університеті. Через чотири роки після народження Володимира батьки переїхали в Харків. Провів одне літо Володимир і в садибі українського письменника Квітки-Основ'яненка.

Мати Вернадського теж походила зі старовинного роду Константиновичів, її предки належали до козацько-старшинської верхівки. Материн дядько, Микола Гулак був співзасновником Кирило-Мефодіївського братства. Згодом у всіх автобіографіях Володимир Вернадський підкреслював своє козацьке походження.

Під впливом батька Володимир віддав перевагу все ж природознавству (що й стало приводом для вступу на фізико-математичний факультет).

В 1886 році Володимир Вернадський одружується з Наталією Єгорівною Старицькою, з якою познайомився ще у 1885 році.

1887 року у Вернадських народився син Георгій (який пізніше став професором російської історії Єльського університету в США).

У ті ж роки Володимир Вернадський їде на два роки у закордонне відрядження (Італія, Німеччина, Франція, Англія, Швейцарія). Він працює в хімічних і кристалографічних лабораторіях, здійснює геологічні експедиції, знайомиться з новітньою науковою і філософською літературою, бере участь в Лондонському геологічному конгресі, стає членом-кореспондентом Британської асоціації наук.

Після захисту докторської дисертації у 1897 році Вернадський стає професором Московського університету.

1898 року у Вернадських народжується донька Ніна (вона стане лікарем-психіатром).

Родина В. І. Вернадського

Подальша наукова робота

Наукові праці присвячено дослідженням хімічного складу земної кори, атмосфери, гідросфери, міграції хімічних елементів у земній корі, ролі і значення радіоактивних елементів в її еволюції. Творець науки біогеохімії, засновник вітчизняної школи геохіміків, основоположник учення про біосферу та ноосферу, історик науки, філософ, натураліст.

У званні кандидата наук він закінчує університет і залишається в ньому для підготовки професорського звання.

Займаючись практикою природознавства, Вернадський відвідував Україну, брав участь в одному з петербурзьких гуртків, де вирували дискусії, суперечки. «Упрямый украинец, себе на уме», — так висловилася якось про Вернадського одна з учасниць гуртка.

На час першої російської революції Вернадський — вже відомий професор, а також борець за вільнодумство, демократію. Не до душі була, зрозуміло, громадська активність Вернадського урядовим органам, які збирали агентурні повідомлення про вчених. Член ЦК партії кадетів, член Тимчасового уряду Росії в ранзі товариша міністра.

На знак протесту проти урядової політики Вернадський залишає Московський університет і переїжджає до Петербурга, продовжуючи політичну і наукову діяльність. Перебіг революційних подій спонукає його до праці в Тимчасовому уряді. Після жовтневого перевороту Вернадський не здає позицій, підписує звернення, в якому були і такі слова: «…зусиллями народу буде покладено кінець пануванню насильників». За наказом Леніна і Сталіна почалося переслідування тих, хто підписав звернення. Вернадський переїжджає в Полтаву.

1918-го будинок Вернадського, побудований в Полтаві, розгромили більшовики.

"…Дуже сумно і тривожно за майбутнє. Більшовицький рух, поза сумнівом, має коріння в населенні, у простолюдді, в натовпі. Він не вірить інтелігенції", - писав Вернадський у своєму щоденнику 1917-го.

У квітні 1918 року приходить до влади гетьман Скоропадський, проголошується Українська держава. Вернадського запрошують до Києва. Тут він очолив Комісію з організації Академії наук і Української національної бібліотеки, а також комісію з питань вищої школи. З Москви до Києва переїжджає понад 20 відомих вчених. Навіть незважаючи на те, що в Україну прийшли німці, вчений зміг організувати кілька геологічних екскурсій, а також виступити з доповіддю на тему "Жива речовина".

Вернадський був першим президентом Української академії наук (1918-1921).

В. І. Вернадський розробив життєздатну, модель Академії. Згідно з його задумом, Академія має задовольняти такі важливі вимоги:

  • національні (допомагати зростанню української національної самосвідомості та української культури),
  • державні (сприяти підвищенню продуктивних сил країни і людини)
  • місцеві (бути якнайтісніше пов’язаною зі звичайними питаннями практичного життя).

В організацію академічного життя В. І. Вернадським також покладено три головні принципи: державний статус, самоврядність Академії у наукових справах, гармонійне поєднання природничих, технічних і соціогуманітарних наук.

І хоча майже все життя науковець провів у Росії, перед смертю він передав свої спогади, у яких зазначив: "Я вірю у велике майбуття й України, й Української академії наук...".

Декілька днів не писав, — читаємо в щоденнику, — а між тим у ці дні йшла інтенсивна робота і думки, і діяльності, особливо у зв'язку з вищою школою і академією наук. Я якось відчуваю, як глибше і сильніше я охоплюю всю цю область життя і одержую можливість прояву в ній своєї волі, своєї думки.

13 вересня 1918 року на засіданні комісії за доповіддю Вернадського було ухвалено заснувати щорічні асигнування на наукові роботи, експедиції та ін. Комісія подбала про Ботанічний сад Києва, про створення Геодезичного інституту, розробила Статут академії. У жовтні Вернадського обирають першим президентом УАН. Фізико-математичне відділення академії прийняло тематику Вернадського — почалося створення біогеохімічної лабораторії.

Першим відкриттям було повідомлення про наявність в організмі мишей нікелю. Геохімічне дослідження рослин стало основою гіпотези, що в землі є вже відомі тоді 87 хімічних елементів.

З приходом більшовиків становище УАН погіршилося. Вернадський захворів на висипний тиф і всю зиму 1919–1920 року лікувався.

Подальший життєвий шлях Вернадського складається так:
- 1920 рік — обирається ректором Таврійського університету,
- 1921 — повернення в Петроград, призначений директором Радієвого інституту,
- 1922–1926 — відрядження до Франції на запрошення Сорбонни для читання лекцій з геохімії.
- З поверненням у Ленінград видає монографії «Біо-сфера», «Нариси з геохімії», організовує відділ живої речовини в АН СРСР, організовує Комісію з вивчення важкої води і головує в ній.
- У 1935 р. переїжджає в Москву, бере участь в організації ряду наукових комісій, працює над проблемою «життя в космосі». У роки війни був евакуйований у Борове Кокчетавської області.

Більшовики заарештували вченого за підозрою у шпигунстві. Він потрапив у в'язницю. Перебував у камері попереднього ув'язнення Петроградської надзвичайної комісії. Його врятував колишній студент Микола Семашко. Він тоді займав посаду наркома здоров'я. Заступництво Семашка врятувало життя Володимиру Вернадському.

Вернадський був одним з тих вчених, із яким рахувався Сталін. Цікаво було почитати його щоденники за 1930-і роки. Він там пише такі речі, за які інших людей знищували. А Вернадський дозволяв собі дуже багато. І, судячи з щоденника, він міг собі дозволити у 1937–1938 роках, коли був Великий терор, не підписати якусь петицію чи статтю в газету проти «ворогів народу». Це була геніальна людина, і Сталін це розумів.

Вернадський був незалежним, людина старої школи, яка не звикла корити голову перед владою. І він казав, що держава повинна схилятися до розуму, а не навпаки. Так він ставився до царату, але коли царат впав, то Вернадський сказав, що, мабуть, даремно ми завалили ту державу. Вона все ж таки давала певну користь навіть таким, як Вернадський. Він отримав від тієї влади дуже багато користі, грошей, почестей і можливість працювати в науці.

Cин вченого був в еміграції, а він з ним листувався – і йому теж за це нічого не було. Хоча багатьох, хто мав родичів за кордоном, за це переслідували

25 грудня 1944-го Володимир Вернадський попросив дружину принести каву. І поки та була на кухні, у вченого стався крововилив у мозок. Подібна біда спіткала і його батька, тому син дуже боявся померти такою ж смертю. Після того, що сталося, вчений прожив ще 30 днів, так і не опритомнівши. Помер Володимир Вернадський 6 січня 1945 року.

Творча спадщина

Різнопланова творча спадщина Вернадського привертає увагу багатьох вчених світу. Важливе місце в його діяльності займали, зокрема, мінералогія і кристалографія. Серед основних завдань мінералогії Вернадський ставить питання генезису мінералів.

Вернадський розглянув історію виникнення в земній корі важливих мінералів, визначив хімічний склад і фізико-хімічні умови утворення багатьох мінеральних видів.

Геохімія — наука двадцятого століття, — Вона могла виникнути лише після появи сучасного наукового уявлення про атоми і хімічні елементи, але корені її сягають глибоко в минуле науки… Геохімія науково вивчає хімічні елементи, тобто атоми земної кори і наскільки можливо — всієї планети. Вона вивчає їх історію, їх розподіл і рух у просторі — часі, їх генетичне на нашій планеті співвідношення.
— писав В. І. Вернадський.

Все життя працював Вернадський над проблемами радіогеології.

Зараз можна і потрібно говорити про новостворену науку — радіологію, науку про радіоактивні властивості нашої планети, про те, що відбувається в ній, про їй властиві, особливо радіоактивні явища. Ця нова галузь знань перебуває у швидкому становленні і повинна зараз бути освоєна і продумана і теоретично і практично. Бо вона не тільки має для нас глибоке значення, оскільки зв'язує з новою фізикою і новою хімією — в конкретній земній ситуації — науці про життя і про нас самих, але й тому, що вона дає в руки людини нові шляхи і нові форми оволодіння природою, нову силу.

Вернадський — також творець нового наукового напрямку, який пізніше переріс у самостійну науку — біохімію

Я впевнений в тому, що в основі геології лежить хімічний елемент — атом, і що в навколишній природі — в біосфері — живі організми відіграють першочергову, можливо головну роль. Виходячи з цих ідей виникли в нас і геохімія, і біогеохімія.

Велике значення Вернадський приділяв воді. Він наголошував, що вода займає окреме місце в історії нашої планети, оскільки немає жодного природного утворення, яке могло б зрівнятися з нею щодо впливу на перебіг основних геологічних процесів. 1933 року опублікували першу частину його монографії "Історія природних вод". Вона унікальна через кількістю порушених і досліджених автором проблем, постановку і глибину опрацювання багатьох із них, обсяг і скрупульозність вивченого матеріалу.

Вчений написав понад 400 наукових праць. Перу Володимира Вернадського, крім наукових, належать і філософські твори. В. І. Вернадський у першій половині 20 сторіччя створив учення про ноосферу (грец. ноос—розум і сфера—куля)', в основу якого поклав ідею про гармонійне входження людини та її господарської діяльності у біогенний колообіг "живої речовини".

Якщо поняття «жива речовина» було прийнято радянською наукою, а поняття «біосфера» іноді зустрічається навіть в пост-радянських наукових текстах, то поняття «ноосфера» викликає різкі заперечення в наукових колах, а в наукових публікаціях використовується вкрай рідко. Критики вчення про «ноосферу» вказують на те, що воно ідеологізовано і носить не науковий, а релігійно-філософський характер

Вернадський і Україна


Володимир Вернадський

Вернадський народився у Санкт-Петербурзі. Ніби й далеко від України, але перший «Кобзар» вийшов у Санкт-Петербурзі, а до того «Енеїда» також вийшла у Санкт-Петербурзі. Все-таки якесь українське життя там відбувалося.

У Петербурзі 15-річний юнак занотував у щоденнику 29 березня 1878 року:

Страшенно притісняють українців. Драгоманову навіть в Австрії не дозволили видавати газету українською мовою. У Росії зовсім заборонено друкувати книги моєю рідною мовою. На канікулах я з усією ретельністю візьмуся за неї. В Києві, коли в якомусь домі побачать портрет Шевченка, то його відбирають.

1880 року написав свій перший вірш про Україну.

Вернадський був небайдужий до історії України. Зокрема, читав і польські книги про історію України, написав навіть статтю "Угорська Русь з 1848 р."

Він визнавав необхідність розвитку української мови, культури, освіти, однак виступав за "лагідну" українізацію.

Володимир Вернадський належав до тих патріотів України, які передбачали щасливе завтра свого народу, який обов'язково посяде гідне місце і в Європі, і в світі. У 1944 р. видав останню працю «Декілька слів про ноосферу».

Перед смертю вчений передав до Академії наук України свої спогади, в яких зазначав:

Я вірю у велике майбуття і України, й Української академії наук...

Батьківщина завжди була в серці вченого. Він добре знав історію України, свого роду. Свої роздуми про долю України вчений виклав у багатьох працях, зокрема, в статті «Українське питання і російська громадськість».

Вшанування пам'яті

«Вернадський протягом свого довгого життя розривався між українською, російською, «русскою» і радянською ідентичностями. Загалом він був типовим представником транснаціональної інтелігенції імперії. Його спадок високо цінують в Росії та в Україні. Його ім’я мають, з-поміж інших, Національна бібліотека України в Києві, університет у Сімферополі, музей і ліцей у Москві, багато вулиць, дві гори у Західному Сибіру, півострів в Антарктиці і кратер на Місяці» (Андреас Каппелер)

В Національній Академії Наук регулярно відбуваються наукові читання на вшанування пам’яті академіка В.І. Вернадського

Ім'я вченого присвоєно багатьом академічним інститутам, бібліотекам, кораблям тощо, а також Національній бібліотеці України.


Національна бібліотека України ім. В. Вернадського


Академія наук СРСР у 1945 році установила грошову премію та золоту медаль імені В. І. Вернадського. Починаючи з 1973 року НАН України встановлена також премія імені В. І. Вернадського, а з 2003 р. — Золота медаль імені В. І. Вернадського Національної академії наук України.


На пошану вченого названо два мінерали «вернадит» і «вернадськит».

Іменем ученого названо гірський хребет у східній частині Антарктиди (1964 р.). Довжина його понад 400 км, висота 1600 м.
Українська антарктична станція "Академік Вернадський" (заснована в 1996 році)

У 1973 році його іменем названо бульвар у Києві (Академмістечко), у 1981 році йому споруджено пам'ятник.
Національним банком України в обіг випущена ювілейна монета номіналом 2 гривні, присвячена академіку Вернадському. Портрет Володимира Вернадського розміщено на банкноті номіналом 1000 грн

На честь науковця названо астероїд 2809 Вернадський

У 2000 році на всеукраїнському шоу "Людина року" вченому, за його заслуги перед вітчизняною і світовою наукою, та людством було присвоєно звання "Людина століття".

В 2013 року Google відзначив 150 років від дня народження Володимира Вернадського святковим логотипом. На головній сторінці пошукового сервісу розмістили дудл у вигляді малюнків, які символізують сфери наукових інтересів науковця та його портрет.

В Дніпрі, Запоріжжі, Львлві, Конотопі існують вулиці Володимира Вернадського.

З 2015 року в Дніпрі проходить щорічний інженерний конкурс Vernadsky Challenge з призовим фондом у 2 млн гривень у якості гранту на розвиток проєктів молодих винахідників.


БІБЛІОГРАФІЧНІ ДЖЕРЕЛА В БД ЕК ТА ІНТЕРНЕТІ

Книги Статті Електронні мережеві
видання
Інтернет-джерела

Книги (оновлено 12.02.2021)

  1. 001У
    В35
    В. І. Вернадський і Україна: з листування. У 2 кн. Кн. 2: К-Я. Офіційне. Родинне
    / упоряд. С. М. Кіржаєв [та ін.], ред. А. Г. Загородній [та ін.] ; Національна академія наук України [та ін.]. – Київ, 2019. – 1037 с. : фото
    Примірники: всього:1 - ЗБЕРІГАННЯ(1)
  2. 001У
    В35
    В. І. Вернадський і Україна: з листування. У 2 кн. Кн. 1: А-І
    / упоряд. С. М. Кіржаєв [та ін.], ред. А. Г. Загородній [та ін.] ; Національна академія наук України [та ін.]. – Київ, 2018. – 568 с. : фото
    Примірники: всього:1 - ЗБЕРІГАННЯ(1)
  3. 5
    В35
    В. И. Вернадский и Крым: люди, места, события...
    / М. В. Багров, В. Г. Ена, В. В. Лавров, . – К : Либідь, 2004. – 310 с. : ил., фото Калягина А. М.
    Примірники: всього:1 - ЗБЕРІГАННЯ(1)
  4. 001У
    В41
    Вибрані наукові праці академіка В. І. Вернадського. Т. 7: Праці з геохімії та радіогеології. Кн. 2
    / ред. Е. В. Соботович [та ін.], уклад. Е. В. Соботович [та ін.] ; НАН України, Комісія з наук. спадщини академіка В. І. Вернадського, Ін-т геохімії навколишнього середовища. – К. : Фенікс, 2012. – 665 с. – (Вибрані наукові праці В. І. Вернадського)
    Примірники: всього:2 - ЗБЕРІГАННЯ(2)
  5. 001У
    В41
    Вибрані наукові праці академіка В. І. Вернадського. Т. 4: Геохімія живої речовини. Кн. 2
    / ред. Е. В. Соботович [та ін.], уклад. І. А. Акімов [та ін.] ; НАН України, Комісія з наук. спадщини академіка В. І. Вернадського, Ін-т зоології ім. Шмальгаузена, Ін-т геохімії навколишнього середовища. – К. : Велес, 2012. – 575 с. – (Вибрані наукові праці В. І. Вернадського)
    Примірники: всього:2 - ЗБЕРІГАННЯ(2)
  6. 001У
    В41
    Вибрані наукові праці академіка В. І. Вернадського. Т. 8: Праці з історії, філософії та організації науки
    / ред. А. С. Онищенко [та ін.], уклад. О. С. Онищенко [та ін.] ; НАН України, Комісія з наук. спадщини академіка В. І. Вернадського. Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т історії України. – К. : Фенікс, 2012. – 657 с. – (Вибрані наукові праці В. І. Вернадського)
    Примірники: всього:1 - ЗБЕРІГАННЯ(1)
  7. 001У
    В41
    Вибрані наукові праці академіка В. І. Вернадського. Т. 10: Бібліографія праць В. І. Вернадського. Література про життя та діяльність
    / ред. А. С. Онищенко, уклад. О. С. Онищенко ; НАН України, Комісія з наук. спадщини академіка В. І. Вернадського. Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т історії України. – К. : Інтертехнодрук, 2012. – 603 с. – (Вибрані наукові праці В. І. Вернадського)
    Примірники: всього:2 - ЗБЕРІГАННЯ(2)
  8. 001У
    В41
    Вибрані наукові праці академіка В. І. Вернадського. Т. 6: Історія природних вод. Кн. 1: Водневисті мінерали
    / ред. В. М. Шестопалов [та ін.], уклад. В. М. Шестопалов [та ін.] ; НАН України, Комісія з наук. спадщини академіка В. І. Вернадського, Ін-т геологічних наук. – К. : Фоліант, 2012. – 753 с. – (Вибрані наукові праці В. І. Вернадського)
    Примірники: всього:1 - ЗБЕРІГАННЯ(1)
  9. 001У
    В41
    Вибрані наукові праці академіка В. І. Вернадського. Т. 7: Праці з геохімії та радіогеології. Кн. 1
    / ред. Е. В. Соботович [та ін.], уклад. Е. В. Соботович [та ін.] ; НАН України, Комісія з наук. спадщини академіка В. І. Вернадського, Ін-т геохімії навколишнього середовища. – К. : Фенікс, 2012. – 821 с. – (Вибрані наукові праці В. І. Вернадського)
    Примірники: всього:2 - ЗБЕРІГАННЯ(2)
  10. 001У
    В41
    Вибрані наукові праці академіка В. І. Вернадського. Т. 3: Хімічна будова біосфери землі та її оточення
    / ред. С. В. Волков [та ін.], уклад. Л. С. Лисюк [та ін.] ; НАН України, Комісія з наук. спадщини академіка В. І. Вернадського, Ін-т загальної та неорганічної хімії імені В. І. Вернадського. – К. : Фоліант, 2012. – 665 с. – (Вибрані наукові праці В. І. Вернадського)
    Примірники: всього:2 - ЗБЕРІГАННЯ(2)
  11. 001У
    В41
    Вибрані наукові праці академіка В. І. Вернадського. Т. 6: Історія природних вод. Кн. 2: Досвід гідрохімії і геохімії вод землі. Статті. Коментарі
    / ред. В. М. Шестопалов [та ін.], уклад. В. М. Шестопалов [та ін.] ; НАН України, Комісія з наук. спадщини академіка В. І. Вернадського. Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т геологічних наук. – К. : Фоліант, 2012. – [434] с. – (Вибрані наукові праці В. І. Вернадського)
    Примірники: всього:1 - ЗБЕРІГАННЯ(1)
  12. 001У
    В41
    Вибрані наукові праці академіка В. І. Вернадського. Т. 4: Геохімія живої речовини. Кн. 1
    / ред. І. А. Акімов [та ін.], уклад. І. А. Акімов [та ін.] ; НАН України, Комісія з наук. спадщини академіка В. І. Вернадського, Ін-т зоології ім. І. І. Шмальгаузена, Ін-т геохімії навколишнього середовища. – К. : Велес, 2012. – 503 с. – (Вибрані наукові праці В. І. Вернадського)
    Примірники: всього:2 - ЗБЕРІГАННЯ(2)
  13. 001У
    В41
    Вибрані наукові праці академіка В. І. Вернадського. Т. 2: Володимир Іванович Вернадський. Листування з українськими вченими. Кн. 2: Листування А-Г, ч. 1: Д-Н
    / ред. А. С. Онищенко, уклад. О. С. Онищенко ; НАН України, Комісія з наук. спадщини академіка В. І. Вернадського. Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т історії України. – К. : Інтертехнодрук, 2012. – 741 с. – (Вибрані наукові праці В. І. Вернадського)
    Примірники: всього:2 - ЗБЕРІГАННЯ(2)
  14. 001У
    В41
    Вибрані наукові праці академіка В. І. Вернадського. Т. 2: Володимир Іванович Вернадський. Листування з українськими вченими. Кн. 1: Листування А-Г
    / ред. А. С. Онищенко, уклад. О. С. Онищенко ; НАН України, Комісія з наук. спадщини академіка В. І. Вернадського. Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т історії України. – К. : Інтертехнодрук, 2011. – 823 с. – (Вибрані наукові праці В. І. Вернадського)
    Примірники: всього:2 - ЗБЕРІГАННЯ(2)
  15. 001У
    В41
    Вибрані наукові праці академіка В. І. Вернадського. Т. 9: Володимир Іванович Вернадський. Щоденники (1917-1921)
    / ред. А. С. Онищенко [та ін.], уклад. О. С. Онищенко [та ін.] ; НАН України, Комісія з наук. спадщини академіка В. І. Вернадського. Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т історії України. – К. : Інтертехнодрук, 2011. – 327 с. – (Вибрані наукові праці В. І. Вернадського)
    Примірники: всього:2 - ЗБЕРІГАННЯ(2)
  16. 001У
    В41
    Вибрані наукові праці академіка В. І. Вернадського. Т. 2: Володимир Іванович Вернадський. Листування з українськими вченими. Кн. 2: Листування А-Г, ч. 2: О-Я
    / ред. А. С. Онищенко, уклад. О. С. Онищенко ; НАН України, Комісія з наук. спадщини академіка В. І. Вернадського. Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т історії України. – К. : Інтертехнодрук, 2012. – 691 с. – (Вибрані наукові праці В. І. Вернадського)
    Примірники: всього:2 - ЗБЕРІГАННЯ(2)
  17. 001У
    В35
    Вибрані наукові праці академіка В. І. Вернадського. Володимир Іванович Вернадський і Україна . Т. 1: Володимир Іванович Вернадський і Україна. Кн. 1: Науково-організаційна діяльність (1918-1921)
    / ред. А. С. Онищенко, уклад. О. С. Онищенко ; НАН України, Комісія з наук. спадщини академіка В. І. Вернадського. Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т історії України. – К. : Друкарня НБУВ, 2011. – 698 с. – (Вибрані наукові праці В. І. Вернадського)
    Примірники: всього:2 - НАУК. АБОНЕМЕНТ.(2)
  18. 001У
    В35
    Вибрані наукові праці академіка В. І. Вернадського. Володимир Іванович Вернадський і Україна . Т. 1: Володимир Іванович Вернадський і Україна. Кн. 2: Вибрані праці
    / ред. А. С. Онищенко, уклад. О. С. Онищенко ; НАН України, Комісія з наук. спадщини академіка В. І. Вернадського. Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т історії України. – К. : Друкарня НБУВ, 2011. – 583 с. – (Вибрані наукові праці академіка В. І. Вернадського)
    Примірники: всього:2 - НАУК. АБОНЕМЕНТ.(2)
  19. 33.04
    Г69
    Горкіна Лариса Павлівна. Нариси з історії політичної економії в Україні: Остання третина ХІХ- перша третина ХХ ст. : / про Вернадского, М. Бунге, М. Зібера, А. Антоновіча, Є. Слуцького, В. Косинського, М. Туган-Барановського та ін./
    / Л. П. Горкіна. – К. : Наукова думка, 1994. – 243 с
    Примірники: всього:2 - ЧЗ ЗАГАЛЬНА(1), ЗБЕРІГАННЯ(1)
  20. 1ФХ(075.3)
    Г70
    Горський Вілен Сергійович. Історія української філософії : курс лекций
    / В. С. Горський . – К. : Наукова думка, 1996. – 285 с. – (Філософія України). – (Міжнародний фонд "Відродження")
    Примірники: всього:5 - ЗБЕРІГ(3), ЧЗЗАГ(2)
  21. 001(У)
    Д18
    Даниленко ВІктор. Володимир Вернадський: віхи життя і творчості
    / В. Даниленко ; НАН України, Ін-т історії України НАН України. – К. ; Вінниця : Нілан-ЛТД, 2014. – 296 с. : фото
    Примірники: всього:1 - ЗБЕРІГАННЯ(1)

  22. І-90
    Історія України в особах : 19-20 ст.: нариси
    / І. Войцехівська, В. Абліцов, О. Божко. – К.: Україна, 1995. – 479 с
    Примірники: всього: 3 - ЗБЕРІГ(1), ЧЗ ЗАГАЛЬНА(2)
    Анотація: До книги увійшли нариси про людей, котрі відіграли помітну роль в українській історіїї 19-20 століть.
  23. 91У(07)
    М31
    Масляк П. О. Хрестоматія з географії України : навчальний посібник
    / П. О. Масляк, П. Г. Шищенко ; Інститут системних досліджень освіти України. – Київ : Генеза, 1994. – 448 с
    Примірники: всього:14 - НАВЧ. ВІДДІЛ(12), ЗБЕРІГАННЯ(2)
  24. 001(У)
    М33
    Матвєєва Леся Василівна. Нариси з історії Всеукраїнської Академії наук
    / Л. В. Матвєєва. – К. : Стилос, 2003. – 296 с.
    Примірники: всього:2 - ЗБЕРІГ(1), НАУК. АБОНЕМЕНТ.(1)
  25. 40
    М55
    Мех Наталія Олександрівна. Лінгвокультурологема ЛОГОС у науковій, релігійній та художній картинах світу : монографія
    / Н. О. Мех ; НАН України, Інститут української мови. – Київ, 2011. – 410 с.
    Примірники: всього:1 - ЗБЕРІГАННЯ(1)
  26. 1ФУ(075.3)
    О-39
    Огородник Іван Васильович. Історія філософської думки в Україні : курс лекцій : навчальний посібник для студ. гуманітарн. спец. вузів
    / І. В. Огородник, В. В. Огородник. – К.: Вища шк.;Знання, 1999. – 543 с.
    Примірники: всього: 6 - НАВЧ. ВІДДІЛ(4), ЗБЕРІГ(2)
    Анотація: Проаналізовано основні етапи розвитку філософської думки в Україні з урахуванням її специфіки, погляди провідних українських мислителів як метропольної України, так і діаспори. Основну увагу приділено тим мислителям, які обстоювали загальнолюдські цінності в констексті розвитку національної духовної культури, а також тим, імена яких були невиправдано забутими
  27. 371.011
    О-23
    Образ человека будущего : Кого и Как воспитывать в подрастающих поколениях. Т. 1
    / под. ред. О. А. Базалука ; Международное философско-космологическое общество. – К. : Кондор, 2011. – 328 с.
    Примірники: всього:2 - ЧЗ ЗАГАЛЬНА(1), (1)
  28. 001У
    Ч69
    Читання академіка В. І. Вернадського. Вип.1
    / ред. А. Г. Загородній ; Національна академія наук України, Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського. – Київ : НБУВ, 2019. – 131 с. : портр.
    Примірники: всього:1 - ЗБЕРІГАННЯ(1)
  29. 083
    Ш26
    Шаров І. 100 видатних імен України
    / І. Шаров ; відп. за вип. М. І. Шпаковитий. – К. : Видавничий дім "Альтернативи", 1999. – 503 с.
    Примірники: всього:4 - БІБЛІОГРАФІЯ(1), ЧЗ ЗАГАЛЬНА(3)
    Надано біографії видатних діячів політики, літератури, науки і мистецтва України від часів Київської Русі до ХХ століття.

Статті (оновлено 12.02.2021)

  1. Авдеева Е. В. Русская философская мысль ХХ в. о возникновении жизни: [К. Э. Циолковский, В. И. Вернадский] / Е. В. Авдеева, Т. В. Ивченко // Биология в школе. – 2007. – № 5. – С. 17-21.
  2. Академік Володимир Іванович Вернадський : Ювілейна сесія Загальних зборів Національної академії наук України, присвячена 150-річчю від дня народження академіка В. І. Вернадського // Вісник Національної академії наук України. – 2013. – № 4. – С. 3-19
  3. Асаул Анатолій. Життя за межами буденності / Анатолій Асаул // Віче. – 2013. – № 11. – С. 14-15
  4. Афиани В. Ю. Научное наследие В. И. Вернадского: некоторые итоги и перспективы изучения и публикации / В. Ю. Афиани // Вісник Національної академії наук України. – 2013. – № 10. – С. 51-57
  5. Багров М. В. Українські паралелі академіка В. І. Вернадського / М. В. Багров, Б. О. Вахрушев, О. Б. Швець // Український географічний журнал. – 2013. – № 2. – С. 4-7
  6. Бак В. Етичні аспекти вчення Вернадського про живу речовину / Вікторія Бак // Біологія. – 2014. – Вересень (№ 18). – С. 21-31 (вкладка)
  7. Бевз Т. Науковий світогляд - методологічна основа творчості Володимира Вернадського / Т. Бевз // Світогляд. – 2013. – № 1. – С. 20-30.
  8. Бережной В. Академик Вернадский в своей ноосфере соеденил материализм и религию / Виктор Бережной // Здоров'я. Події. Час. – 2013. – 25 вересня-1 жовтня (№ 39). – С. 5.
  9. Боряк Геннадій Володимирович. Діяльність Комісії для вироблення законопроекту про заснування УАН та її роль у створенні Академії : Стенограма наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 14 листопада 2018 року / Геннадій Володимирович Боряк // Вісник Національної академії наук України. – 2019. – № 1. – С. 55-63
  10. В. І. Вернадський - вчений, мислитель, організатор науки / А. Г. Загородній [и др.] // Вісник Національної академії наук України. – 2013. – № 3. – С. 8-37
  11. Вергунов Віктор Вітчизняна аграрна наука від Вернадського до Патона / Віктор Вергунов // Віче. – 2012. – № 3. – С. 46-47
  12. Вергунов Віктор. Академічна аграрна наука: постаті й події / Віктор Вергунов // Віче. – 2013. – № 15. – С. 46-47
  13. Взаємодія мікроелементів: біологічний, медичний і соціальний аспекти / І. М. Трахтенберг [и др.] // Вісник Національної академії наук України. – 2013. – № 6. – С. 11-20
  14. Видатні економісти. Іван Васильович Вернадський // Економіка в школах України. – 2017. – № 1. – С. 18-22
  15. Випереджаючи час : до 150-річчя від дня народження В. І. Вернадського (1863 - 1945) // Календар знаменних і пам‘ятних дат. – 2013. – № 1. – С. 119-127
  16. Володимир Вернадський. Життя і творчість, пов'язані з Україною // Світогляд. – 2013. – № 5. – С. 22-31.
  17. Володимир Іванович Вернадський (28 лютого (12 березня) 1863 р. – 6 січня 1945 р.) : [російський природознавець, філософ, біогеохімік] // Географія. – 2010. – Липень (№ 13/14). – С. 6-7
  18. Володимир Іванович Вернадський // Шкільна бібліотека. – 2013. – № 19/20. – С. 121-126
  19. Гальчинський Анатолій. Принципи ноогенези в контексті вчення В. Вернадського / А. Гальчинський // Економіка України. – 2010. – № 5. – С. 16-29
  20. Голубець М. І. Кілька постулатів академіка В. І. Вернадського як заповіт всесвітньому людству на ХХІ століття (з погляду еколога) / М. І. Голубець // Вісник Національної академії наук України. – 2012. – № 10. – С. 12-25
  21. Гольська М. М. Поняття біосфери. Вчення В. І. Вернадського : розробка уроку, 11 клас / М. М. Гольська // Біологія. – 2012. – № 4. – С. 33-36.
  22. Гринів Л. С. Розвиток ідей В. І. Вернадського в новітній економічній науці / Л. С. Гринів // Вісник Національної академії наук України. – 2013. – № 7. – С. 44-52
  23. Даниленко Віктор Михайлович. Суспільно-політичні орієнтири Володимира Вернадського / Віктор Михайлович Даниленко // Вісник Національної академії наук України. – 2020. – № 3. – С. 3-13
  24. Дєдуш О. Явище "національна ідентичність" у координатах ноосферної концепції Володимира Вернадського / О. Дєдуш // Народна творчість та етнологія. – 2018. – № 3(травень-червень). – С. 79-84
  25. Дубровіна Л. Наукова вершина Вернадського - ноосфера : [до 150-річчя від дня народження] / Л. Дубровіна, О. Онищенко // Урядовий кур'єр. – 2013. – 12 березня (№ 46). – С. 13.
  26. Дубровіна Любов Андріївна. Академік В.І. Вернадський і заснування Української академії наук / Любов Андріївна Дубровіна // Вісник Національної академії наук України. – 2018. – № 5. – С. 23-26
  27. Єна В. Кримські вояжі академіка Вернадського / В. Єна // День. – 2013. – 15-16 березня (№ 47-48). – С. 13.
  28. Єремєєв В. Філософсько-методологічна спадщина В. І. Вернадського / В. Єремєєв, А. Лопухін // Вісник Національної академії наук України. – 2010. – № 9. – С. 47-54
  29. Журенко О. М. Видатні українські географи / О. М. Журенко // Історія та правознавство. Позакласна робота. – 2015. – № 5. – С. 31-35
  30. Загородній Анатолій. Фундатор вітчизняної академічної науки : до 150-річчя від дня народження академіка Володимира Вернадського / Анатолій Загородній, Олексій Онищенко, Любов Дубровіна // Віче. – 2013. – № 5. – С. 14-17
  31. Запорожан В. Ноосферне мислення Вернадського / В. Запорожан // Дзеркало тижня. – 2013. – 16 березня (№ 10). – С. 11.
  32. Іщук Н. Бінарний урок з української мови й хімії : 9-й клас : Незапитаний геній Вернадського. Усний дослівний переказ тексту публіцистичного стилю із творчим завданням / Наталя Іщук, Галина Чернецька // Українська мова та література. – 2016. – Травень (№ 9-10). – С. 43-45.
  33. Коваленко О. Хто розповість про ноосферу? : [Вернадський В.] / О. Коваленко // Освіта України. – 2013. – 29 квітня (№ 17-18). – С. 14.
  34. Ковтун Григорій. Академічні витоки хімічної науки / Г. Ковтун // Вісник Національної академії наук України. – 2008. – № 2. – С.40-45.
  35. Колчинский Э. И. Эволюция взглядов В. И. Вернадского в контексте времени : к 150-летию со дня рождения ученого / Э. И. Колчинский // Биология в школе. – 2013. – № 4. – С. 19-22
  36. Корнєєв О. Внесок українських учених у розвиток географічної науки і географічного краєзнавства / О. Корнєєв // Рідна школа. – 2005. – № 4. – С. 74-77
  37. Куліш Є. Проблеми наукознавства у творчому доробку В. І. Вернадського / Є. Куліш // Вісник Національної академії наук України. – 2009. – № 3. – С. 65-69
  38. Лавров В. Стаття В. І. Вернадського "Українське питання і російське суспільство у контексті пошуку ліберального вирішення національного питання на початку XX ст. / В. Лавров // Історичний журнал. – 2005. – № 3. – С. 58-63
  39. Лукьянова Т. С. По следам биографических данных о жизни и творчестве Владимира Ивановича Вернадского : к 150-летию со дня рождения естествоиспытателя В. И. Вернадського / Т. С. Лукьянова // География в школе. – 2013. – № 9. – С. 34-37
  40. Матета О. А. Політико-психолоргічний аспект концептуальних ідеях академіка В. І. Вернадського / О. А. Матета, О. В. Урін // Практична психологія та соціальна робота. – 2012. – № 2. – С. 55-57
  41. Мушкетик Л. Г. Угорська революція 1848-1849 років у студіях Володимира та Георгія Вернадських та український пісенний фольклор про ці події : до 150-річчя від дня народження В. Вернадського / Л. Г. Мушкетик // Народна творчість та етнологія. – 2013. – № 3. – С. 67-80
  42. Наумовець А. Г. Інтелектуальні та ціннісні обрії Вернадського / А. Г. Наумовець // Вісник Національної академії наук України. – 2013. – № 7. – С. 83-86
  43. Онищенко О. С. В. І. Вернадський і Україна / О. С. Онищенко, В. А. Смолій, Л. А. Дубровіна // Вісник Національної академії наук України. – 2013. – № 3. – С. 38-66
  44. Онищенко Олексій Семенович. Національна наукова спадщина - інтелектуальні скарби держави : Доповідь з нагоди вручення Золотої медалі ім. В.І. Вернадського НАН України / Олексій Семенович Онищенко // Вісник Національної академії наук України. – 2019. – № 5. – С. 65-68
  45. Онопрієнко В. І. В. І. Вернадський - історик науки (за матеріалами Міжнародної наукової конференції) / В. І. Онопрієнко // Вісник Національної академії наук України. – 2013. – № 7. – С. 53-60
  46. Онопрієнко В. І. Динаміка зростання дослідницьких інтересів В. І. Вернадського / В. І. Онопрієнко // Вісник Національної академії наук України. – 2013. – № 3. – С. 67-77
  47. Онопрієнко В. І. Український Вернадський. Роздуми над книгою / В. І. Онопрієнко // Вісник Національної академії наук України. – 2012. – № 11. – С. 73-81
  48. Онопрієнко В. Космологія біосфери / В. Онопрієнко // Вісник Національної академії наук України. – 2007. – № 7. – С. 51-54.
  49. Павлишин В. І. Академік В. І. Вернадський у Києві: науково-організаційна діяльність у галузі мінералогії та суміжних наук / В. І. Павлишин // Вісник Національної академії наук України. – 2013. – № 3. – С. 78-87
  50. Патон Б. Слово президента НАН України академіка Бориса Патона про академіка В. І. Вернадського - великого вченого і мислителя, засновника Української академії наук / Б. Патон // Світогляд. – 2013. – № 1. – С. 3-7.
  51. Пирожков Сергій Іванович. Видатні організатори академічної науки / Сергій Іванович Пирожков, Любов Андріївна Дубровіна // Вісник Національної академії наук України. – 2018. – № 11. – С. 18-33
  52. Пономаренко О. М. Мінералогія від Вернадського до сьогодення / О. М. Пономаренко, В. І. Павлишин, Г. О. Кульчицька // Вісник Національної академії наук України. – 2013. – № 12. – С. 58-63
  53. Протасов О. О. Наукова спадщина академіка В. І. Вернадського і вивчення життя в гідросфері / О. О. Протасов // Вісник Національної академії наук України. – 2013. – № 7. – С. 27-33
  54. Рудий Г. "Читав я Шевченка і дуже хочу, щоб ти прочитала..." : [В. І. Вернадський] / Г. Рудий // Віче. – 2005. – № 12. – С. 40-43
  55. Рудишин Сергій. Біогеохімія: предмет, історія, методологія / С. Рудишин // Біологія і хімія в школі. – 2006. – № 6. – С.2-4
  56. Рудишин Сергій. Наукова думка В. І. Вернадського як планетне явище / Сергій Рудишин, Інна Коренева // Біологія і хімія в сучасній школі. – 2013. – № 1. – С. 36-40
  57. Самодрин Анатолій. Світоглядні орієнтири розвитку освіти у світлі думок академіка В. І. Вернадського / Анатолій Самодрин // Український педагогічний журнал. – 2020. – № 3. – С. 111-119
  58. "Світогляд" (№ 1, 2013) : осмислюючи науковий вимір Володимира Вернадського // Всесвіт. – 2013. – № 5-6. – С. 264-265
  59. Сигаловський Д. Ю. Академік Вернадський - засновник вчення про ноосферу / Д.Ю. Сигаловський // Країна знань. – 2008. – № 8 (59). – С. 30-33.
  60. Ситник К. М. Геніальний син України Володимир Іванович Вернадський / К. М. Ситник, Т. В. Андріанова // Вісник Національної академії наук України. – 2013. – № 7. – С. 14-26
  61. Сташко Ж. Лицарі науки: природничий напрям : цікаві біографічні відомості / Жанна Сташко // Краєзнавство. Географія. Туризм. – 2017. – Серпень (№ 15). – С. 29-41.; Краєзнавство. Географія. Туризм. – Серпень (№ 16). – С. 2-15 (Вкладка)
  62. Стеценко Є. І. Концепція геосфер і земних оболонок у науковій спадщині академіка В. І. Вернадського / Є. І. Стеценко, П. Г. Шищенко // Український географічний журнал. – 2018. – № 4. – С. 3-9
  63. Тарнашинська Л. Час у творчості Ліни Костенко як темпоральний код структури людського досвіду / Л. Тарнашинська // Слово і час. – 2005. – №6. – С. 42-52.
  64. Тіщенко Антоніна. Володимир Іванович Вернадський і бібліографія: діяльнісний підхід / А. Тіщенко // Бібліотечний форум України. – 2013. – № 1. – С. 55-59
  65. Тіщенко Антоніна. Роль та значення книги у житті вченого-природознавця Володимира Івановича Вернадського / А. Тіщенко // Бібліотечний форум України. – 2012. – № 3. – С. 52-59
  66. Українські сторінки життя й творчості Володимира Вернадського / А. Загородній , Л. Дубровіна, О. Онищенко, В. Смолій // Історія України. – 2013. – Березень (№ 5). – С. 4-21. ; Історія України. – Березень (№ 6). – С. 12-16.
  67. Федотова Лариса. Володимир Вернадський в Україні / Лариса Федотова // Біологія і хімія в сучасній школі. – 2013. – № 2. – С. 4041
  68. Філоненко І. Володимир Іванович Вернадський : до 150-річчя від дня народження / Ірина Філоненко // Хімія. – 2013. – Квітень (№ 7). – С. 4-5
  69. Чернов А. Володимир Вернадський: "Мені дорога всіляка вісточка про Україну" / А. Чернов // Українське слово. – 2013. – 22-28 травня (№ 21). – С. 9, 13.
  70. Шапунова І. Є. Усний журнал "Людина - не цар і не раб природи. Вона – сама природа" : виховний захід, присвячений 150-й річниці від дня народження В. І. Вернадського / І. Є. Шапунова // Хімія. – 2013. – № 15/16. – С. 76-78.
  71. Шендеровський Василь. Перший президент Української академії наук : до 150-річчя Володимира Вернадського / Василь Шендеровський // Дивослово. – 2013. – № 2. – С. 54-57
  72. Шуляр В. І. Природовідповідна (ноосферна) складова сучасного уроку української літератури : стаття перша / В. І. Шуляр // Українська література в загальноосвітній школі. – 2013. – № 1. – С. 15-17
  73. Ясь Олексій Васильович. Народження Академії. Коротка хроніка 1918 року, або як це було… / Олексій Васильович Ясь // Вісник Національної академії наук України. – 2018. – № 11. – С. 5-17

Електронні повнотекстові видання (оновлено 12.02.2021)

  1. Клімов А. А. Видатні українці [Електронный ресурс] : довідник / А. А. Клімов. – Електронний текст в форматі .pdf. – Х.: Веста, 2010. – 224 с.

Список веб-ресурсів (оновлено 12.02.2021)

  1. Академік Вернадський. Пишемо історію. - URL: https://www.youtube.com/watch?v=eUjPYIACZ9M
  2. Варфоломєєва А. В. І. Вернадський: життя видатного академіка [Електронний ресурс] / Аліна Варфоломєєва // Велика епоха. – Режим доступу: www.epochtimes.com.ua/science/persons/v-i-vernadskyy-zhyttya-vydatnogo-akademika-101397.html
  3. Вернадський В. Українське питання і російська громадськість [Електронний ресурс] / В. Вернадський // Мистецька сторінка. – Режим доступу: http://storinka-m.kiev.ua/article.php?id=1052
  4. Вернадський Володимир Іванович [Електронний ресурс] // Wikipedia. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Вернадський_Володимир_Іванович
  5. Вернадський Володимир Іванович [Електронний ресурс] // Гордість України. – Режим доступу: http://greatest.com.ua/v/vernadskiy_vladimir
  6. Володимир Вернадський. Біографія. Історія України. - URL:https://www.youtube.com/watch?v=ZYEEBgtVSHo
  7. Гирич І. Між російським і українським берегами. Володимир Вернадський і національне питання (у світлі щоденника 1917-1921 років) / І. Гирич [Електронний ресурс] // Ізборник. – Режим доступу: http://litopys.org.ua/rizne/gyrych.htm
  8. Електронний архів В. І. Вернадського : [навігатор] // Національна бібліотека України ім. В. Вернадського. – Режим доступу: http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_eav/cgiirbis_64.exe?C21COM=F&I21DBN=NAV&P21DBN=EAV&Z21ID
  9. Історики пояснюють, чим академік Вернадський із «тисячної» купюри цінний для України. - URL: https://www.radiosvoboda.org/a/vernadskii-tysyachna-kupyura-istoryk/30250767.html
  10. "Одкровення академіка Вернадського". Документальний фільм. - URL:https://www.youtube.com/watch?v=VDlkAnQf7Jg
  11. Перший президент Української Академії наук — Володимир Вернадський [Електронний ресурс] // Наша парафія. – Режим доступу: http://www.parafia.org.ua/biblioteka/kultura/shenderovskyj-nehaj-ne-hasne-persha/volodymyr-vernadskyj/
  12. Ситник К. Він бачив через століття : 12 березня — 140 років від дня народження В.І. Вернадського / К. Ситник, В. Багнюк // Вісник НАН України. — 2003. — № 2. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/all/herald/2003-02/8.htm
  13. Удовик С. Невідомий Вернадський [Електронний ресурс] / Сергій Удовик // День. Україна Incognita. – Режим доступу: http://incognita.day.kiev.ua/nevidomij-vernadskij.html

Перейти до виставки книг →

Використано матеріали з сайту Wikipedia, ДНТБ ім. В. Вернадського .



НАШІ ПАРТНЕРИ



Besucherzahler
счетчик посещений