КНИГИ-ЮВІЛЯРИ 2021
ІЛЛЯ ІЛЬФ ТА ЄВГЕН ПЕТРОВ «ЗОЛОТЕ ТЕЛЯ»

ВІРТУАЛЬНА ЕКСПРЕС-ВИСТАВКА ОДНІЄЇ КНИГИ

АВТОРИ РОМАН
Б
І
Б
Л
І
О
Г
Р
А
Ф
І
Я
А
Р
Х
І
В

В
И
С
Т
А
В
О
К

АВТОРИ


«Гумор – дуже рідкісний метал»

Ільф та Петров

«Якщо читач не знає письменника, то винен в цьому письменник, а не читач»

Ільф та Петров

ІЛЛЯ ІЛЬФ ТА ЄВГЕН ПЕТРОВ



Ільф і Петров – радянські письменники-співавтори. Обидва уродженці міста Одеси. Автори широко відомої у світі дилогії про харизматичного шахрая на ім'я Остап Бендер, повістей, памфлетів, оповідань.

Ілля Ільф (1897–1937 рр.) – справжнє прізвище Ієхієл-Лейб Арнольдович Файнзільберг, радянський письменник, гуморист і фейлетоніст єврейського походження. В 1913 закінчив технічну школу, після чого працював у креслярському бюро, на телефонній станції, на військовому заводі.
Після революції був бухгалтером, журналістом, а потім редактором у гумористичних журналах. Був членом Одеського союзу поетів.
В 1923 приїхав у Москву, став співробітником газети «Гудок».

Євген Петров (1902–1942 рр.) – справжнє прізвище Євген Петрович Катаєв, народився в Одесі в родині вчителя історії. В Одесі Катаєви жили на Канатній вулиці. Брат письменника Валентина Катаєва. У 1920 році закінчив 5-ту Одеську класичну гімназію.
Протягом трьох років служив інспектором одеського карного розшуку (у автобіографії Ільфа і Петрова (1929) про цей період життя сказано: «Першим його літературним твором був протокол огляду трупа невідомого чоловіка»).
У 1923 році Петров приїхав до Москви, де став співробітником журналу «Червоний перець».
У 1926 році прийшов працювати в газету «Гудок».

Творча співдружність Ільфа і Петрова почалась у 1927 році з роботи над сатиричним романом «Дванадцять стільців», який здобув популярність серед читачів, але не отримав визнання критиків.

У тому ж році вони випускають «Світлу особистість», пишуть «Тисячу і один день, або Нову Шахерезаду» і починають роботу над циклом «Незвичайні історії з життя міста Колоколамска».

Останньою роботою авторів стала повість «Одноповерхова Америка», в якій вони розповіли про свою подорож до США під час Великої депресії. В ній вони задокументували свої пригоди з притаманним їм гумором, а також виклали власні враження про людей, життя та устрій американського суспільства. І не приховували схвальних відгуків відносно того, що їм сподобалося.

Маршрут їх розпочався у Варшаві. Далі була Прага, Відень, Париж, Гавр і Нью-Йорк, куди кореспонденти газети «Правда» Ілля Ільф і Євген Петров прибули 7 жовтня 1935 на пароплаві «Нормандія».

Ільф і Петров багато подорожували по Америці. Вони купили в Нью-Йорку два автомобілі. Перший собі, другий, точно такий же – Валентину Катаєву, братові Євгена Петрова. Але користувалися машинами недовго – з початком війни «форди» у них забрали для потреб Червоної Армії

Існує перелік додаткових професій письменників:
- Ільф – кресляр, телефонний монтер, токар і статистик;
- Петров – кореспондент Українського телеграфного агентства і інспектор карного розшуку.

Євген Петров ще за життя став прототипом персонажів двох повістей: «Біліє парус одинокий» (1936) свого старшого брата Валентина Катаєва, де він постає зворушливим і наївним Павликом, і «Зелений фургон»(1938) Олександра Козачинського, в якій діє теж спочатку наївний, однак вже відчайдушний агент карного розшуку Володя Патрикеєв.

Доля творів великих сатириків Ільфа і Петрова виявилася куди більш щасливою, ніж долі самих авторів знаменитої дилогії. Ілля Ільф помер від туберкульозу в 1937 році, Євген Петров загинув фронті, під час Великої Вітчизняної війни. А їх по суті антирадянські романи «Дванадцять стільців» і «Золоте теля» продовжували виходити в СРСР і радувати читачів довгі роки.

Після першого радянського видання (1930-32 рр.) Дилогія неодноразово перевидавалася не тільки в радянській країні, але і за кордоном, переводилася на іноземні мови.

У 1938-1939 роках було випущено зібрання творів Ільфа і Петрова. У ті роки такої честі удостоювався мало хто з радянських письменників.

У 1947 році романи вийшли в престижній серії видавництва «Радянський письменник» – туди входило лише те, що офіційно визнавалося класикою радянської літератури.

Правда, в 1948 році влада схаменулася. Спеціальною постановою секретаріату Спілки радянських письменників «Дванадцять стільців» і «Золоте теля» були визнані антирадянськими і наклепницькими, а їх випуск в престижній серії оголосили помилкою. Але лаяти і садити не було кого – авторів немає в живих! Тому ніяких серйозних репресивних заходів щодо дилогії не робилося.

Романи Ільфа і Петрова були знову затребувані в другій половині 1950-х років. Саме тоді цілеспрямовано створювався міф про 1920-ї і початок 1930-х років як «ленінську епоху», що іменується (з легкої руки К. Г. Паустовського) «часом великих очікувань», епоху розквіту, насильно перерваного злою сталінською волею. І потрібно було переконати населення, що масові репресії – результат «культу особи Сталіна», відхилення від правильного шляху, а раніше все йшло добре і правильно, була чудова література, була сатира.

Романи Ільфа і Петрова, книги ряду інших письменників, в тому числі і репресованих, повинні були свідчити про наявність свободи слова в ту епоху, доказом правильності шляху, на який країна – за запевненнями ідеологів – вже поверталася.

У 1956 році, з ініціативи К. М. Симонова і при його активній участі, «Дванадцять стільців» і «Золоте теля» були знову перевидані, а в 1961 році – вийшло ще одне зібрання творів авторів. Потім відбувалися щорічні перевидання, які не припиняються і до цього дня.



РОМАН «ЗОЛОТЕ ТЕЛЯ»

У 1931 році було опубліковано продовження «Дванадцяти стільців», під назвою «Золоте теля». Після виходу другої книги, дилогія отримала міжнародну популярність.

В основі сюжету — подальші пригоди головного персонажа «Дванадцяти стільців» Остапа Бендера, що відбуваються на фоні картин радянського життя початку 1930-х років.

Твір було опубліковано в журналі «30 днів» (1931, № 1—7, 9—12). З травня 1931 року «Золоте теля» друкували в паризькому журналі в еміграції «Сатириконъ».

Перше окреме видання вийшло 1932-го року англійською мовою у США.

Перше книжкове видання російською мовою з'явилося 1933-го року.

За версією В. Катаєва, який по суті є одним із співавторів роману, обидва романи являють собою збірки фейлетонів, досить умовно об'єднаних спільною сюжетною лінією. Будь-який з фейлетонів міг би бути вилученим та замінений іншим, без суттєвих втрат для розвитку сюжету. Існує також другий, авторський, варіант роману «Дванадцять стільців», в якому його фейлетонний характер проявляє себе особливо яскраво — глави роману, що не ввійшли до класичного варіанта, та практично не пов'язані з його основним сюжетом.


ЖАНР — крутійський роман, соціальна сатира, роман-фейлетон.

Роман викликав неоднозначну реакцію в літературній спільноті. Полеміка розгорнулася навколо образів Остапа Бендера, що, на думку рецензентів, зображений надто приємним персонажем, і Васисуалія Лоханкіна, у якому низка критиків помітила карикатуру на російського інтелігента.



ГОЛОВНИЙ ГЕРОЙ Остап Бендер — єдиний персонаж, який був перенесений авторами з «Дванадцяти стільців» у другий роман «Золоте теля».

Це спритний шахрай, добре обізнаний з психологією радянських громадян, але принциповий противник радянської колективістської ідеології. Після невдалої погоні за багатством мадам Пєтухової і замаху на життя, висвітленими у попередньому романі «Дванадцять стільців», він знову залишився без грошей.

Остап знайомиться з Шурою Балагановим, який видає себе за «сина лейтенанта Шмідта», і дізнається від нього про підпільного мільйонера Олександра Івановича Корейка. «Великий комбінатор» Бендер вирішує відібрати в нього частину грошей — оскільки йому відомі «400 порівняно чесних способів» це зробити…



ПЕРСОНАЖІ РОМАНУ:

Основне місце дії роману — місто Чорноморськ. Воно не має нічого спільного із сучасним Чорноморськом, який на момент написання «Золотого теля» був хутором Іллічівським. Під цією вигаданою назвою Ільф і Петров насправді описали добре знайому їм Одесу.
У прикінцевих розділах дія розгортається у неназваній середньоазійській республіці. Судячи з опису тубільців-кочівників, мова йде, скоріше за все, про Казахстан.

Творчий колектив Кукриніксів художників-графіків і живописців створили прекрасні ілюстрації до роману. В колектив входили дійсні члени Академії мистецтв СРСР, народні художники СРСР, Герої Соціалістичної Праці Михайло Купріянов (1903-1991), Порфирій Крилов (1902-1990) і Микола Соколов (1903-2000)

Незважаючи на загальновизнаний сатирично-гумористичний характер роману, в ньому також присутні досить глибокі соціологічні узагальнення щодо передумов виникнення шахрайства в Радянському Союзі в 1920-х роках.

З одного боку автори сміливо висміють недоліки радянської економіки і відверте лицемірство радянської системи, як от здатність одинокого спекулянта заробити мільйони рублів, торгуючи водою (перша фірма Корейка «Реванш»); бюрократизм у державних установах; симуляція божевілля заради уникнення відповідальності при перевірках; житлова криза (опис комунальної квартири «Вороняча слобідка»); дефіцит товарів, недолугість радянських ідеологем.

З іншого боку Ільф і Петров завершують твір своєрідним панегіриком на честь нового порядку, в якому немає сенсу накопичувати індивідуальні багатства і де найкраще почувають себе прості робітничі люди.



Цитати з книги:

«Вже я так влаштую, що він свої гроші мені сам принесе, на блюдечку з блакитним обідком» «Я, звичайно, не херувим. У мене немає крил, але я шаную Кримінальний кодекс. Це моя слабкість»
«Ви, я бачу, безкорисливо любите гроші…» «Дивно, з таким щастям – і на волі»
«У мене є всі вульгарні ознаки закоханості: відсутність апетиту, безсоння і маніакальне прагнення складати вірші» У нашій великій країні звичайний автомобіль, призначений, для мирного перевезення людей і вантажів, прийняв грізні обриси братовбивчого снаряда
Вдаримо автопробігом по бездоріжжю і недбальству! Ви – дезертир трудового фронту!
Цілковитий спокій може дати людині тільки страховий поліс Паралельно великому світові, в якому живуть великі люди і великі речі, існує маленький світ з маленькими людьми і маленькими речами
Життя прекрасне, незважаючи на недоліки Транспорт відбився від рук. З залізницею ми посварилися. Повітряні шляхи сполучення для нас закриті. Пішки? Чотириста кілометрів. Це не надихає. Залишається одне – прийняти іслам і пересуватися на верблюдах



Цікаві факти



Екранізації:

З глядацьких відгуків на фільми: «Я завжди був і залишаюся цінителем творчості Швейцера, Юрського, Гердта, Євстигнєєва, Куравлева, Боярського і вважаю, що їх «Золоте теля» канонічним і не може бути перевершений ніколи. Але це добре розуміли і Меньшиков і Назаров і Окунєв і інші творці нового фільму. І вони не намагалися конкурувати з першим фільмом, переграти і перевершити його. Вони просто зняли новий чудовий фільм, який чудово доповнює у всіх сенсах перший фільм. А ті епізоди роману, яких не було у Швейцера в силу обмеженого екранного часу, просто чудові і самі по собі канонічні»




БІБЛІОГРАФІЧНІ ДЖЕРЕЛА

Бібліографічні джерела. Використані джерела

  1. 10 интересных фактов о писателях Илье Ильфе и Евгении Петрове. – URL: https://bookclubby.livejournal.com/546236.html
  2. Анализ романа Ильфа и Петрова "Золотой теленок". – URL: https://www.sochinyashka.ru/analiz-proizvedeniy/analiz-romana-ilfa-i-petrova-zolotoy-telenok.html
  3. Безносов Є. «Памфлет, брызжущий весельем» [Текст] : [Особенности сатиры Ильфа и Петрова, 11 класс] / Є. Безносов // Зарубіжна література. – 2006. – Квітень (№ 15-16). – С. 27-32
  4. Вікіпедія статті: Ілля Ільф. Євген Петров. «Золоте теля»
  5. Иллюстрации Кукриниксов к «Золотому теленку». – URL: http://2queens.ru/Articles/Biblioteka-Kartinki-i-otkrytki/Illyustracii-KUKRYNIKSOV-k-Zolotomu-telenku-IIlfa-i-EPetrova.aspx?ID=3963
  6. Ильф и Петров. Краткая информация. Списо книг и других произведений. – URL: https://librebook.me/list/person/ilf_i_petrov
  7. Интересные факты о романе «Золотой теленок». – URL: https://i-fakt.ruhttps://i-fakt.ru/interesnye-fakty-o-romane-zolotoj-telenok/
  8. Ільф І., Петров Є. Дванадцять стільців. Золоте теля. Київ Дніпро. 1989г. 605с.
  9. Охрімчук, Р. Кілька критичних зауважень про школу-парк у м. Києві або Остап Бендер як конкурент Майстра [Текст] / Раїса Охрімчук // Початкова школа. – 2012. – № 3. – С. 46-48.
  10. Старков Анатолий Николаевич. «Двенадцать стульев» и «Золотой телёнок» Ильфа и Петрова [Текст] : літературний огляд / А. Н. Старков. – М. : Худ. лит., 1969. – 119 с.

    Бібліотека рекомендує:

  11. «Золоте теля» українською: аудіокнига. Частина 1. – URL: https://www.youtube.com/watch?v=9MhHMY0bm8k
  12. «Золоте теля» українською: аудіокнига. Частина 2. – URL: https://www.youtube.com/watch?v=1-ChVgK63nw
  13. «Золотой теленок» : аудіокнига. Читает Андрей Миронов. – URL: https://www.youtube.com/watch?v=oXsajOW4EW0
  14. «Золотой теленок» - Ильф и Петров - аудиокнига (все части). – URL: https://www.youtube.com/watch?v=Vcc5ouoIpww









НАШІ ПАРТНЕРИ



Besucherzahler
счетчик посещений