| ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
Українські дерев'яні храми – прекрасні і автентичні пам'ятки, в яких, напевно, найбільше виражені національні риси архітектури. Козацькі церкви Лівобережжя, храми Поділля, шедеври закарпатської дерев’яної готики, які не мають аналогів у світі, відомі лише обмеженому колу фахівців та аматорів, залишаючись поза увагою внутрішнього туризму, та й суспільства взагалі.
Мало хто із авторів художніх творів не звернув своєї уваги на змалювання біленької української хати, яка тоне у красі мальовничого краю, серед яблуневих та вишневих садків. Така увага до житла не випадкова, бо саме хата є одним із символів України, це не лише те місце, де мешкають люди, це святиня давнього роду українського. Українська хата – це невід’ємна частка нашої давньої культури. Вона втілювала у собі уявлення та вірування наших пращурів, уклад всього їхнього життя та побуту. Хата назавжди стала взірцем естетичних вподобань українців.
Цікаво, що перші вишивки на території України з'явилися ще за скіфів. Археологічні розкопки підтверджують, що знайдені на Черкащині фігурки чоловіків, створені ще у VI столітті, в своєму оздобленні мають не тільки структурні особливості українського одягу XVIII-XIX століть, а й елементи давнього орнаменту. Про той же орнамент розповідав і арабський мандрівник у своїх описах русів, які датуються Х століттям. Першу школу вишивки в Київській Русі було створено ще в ХІ столітті. Її заснувала Анна, сестра Володимира Мономаха. Тут дівчата опановували мистецтво гаптування золотом і сріблом
Багато особливостей української кухні були обумовлені способом життя народу, переважна більшість якого займалась важкою хліборобською працею. Щоб виконувати важку працю, людям була потрібна ситна, калорійна їжа. Тому для української кухні характерні страви, що багаті і на білки, і на жири, і на вуглеводи. Примхи ж національного характеру вимагали, аби ця їжа була смачною. Саме тому для більшості страв характерний складний набір компонентів (так, у борщі їх нараховується до 20), а також комбінування декількох способів теплової обробки продуктів.
Етнографами нараховано близько 200 тисяч українських народних пісень. Жодна нація за всю історію не має такої кількості пісень, як самостійно створив український народ. В ЮНЕСКО зібрана фонотека народних пісень країн усього світу. У фонді України знаходиться 15,5 тисяч пісень. На другому місці перебуває Італія з кількістю 6 тисяч народних пісень. Українська пісня - мелодійна, пристрасна, весела, бойова, загадкова, релігійна... Давня і сучасна, небесна і земна
Сьогодні народне мистецтво України можна розділити на декілька зон по їх етнографічним особливостям і відмінних рис. Центральна Україна. Культура цього району дуже багата танцем. Тут танцюють веснянки, хороводи, козачки і, звичайно, гопак. Великий вплив на формування тутешньої танцювальної культури надали культури сусідньої Росії, Угорщини, Білорусії, Польщі. Полісся. Тут найбільш поширені «прутняк» і «поліський гопак». Танці цієї зони примітні більш дрібними обережними кроками з прискоком, мало в чому схожими на кроки в танцях Центральної України. На творчість Полісся вплинуло сусідство Польщі та Білорусії. Поділля. Тематика танців цієї зони в основному ігрова та трудова. Серед популярних такі танці як "Марина", "Роман", "Нікола", які побудовані на відносинах між учасниками та ігровому елементі. Тут дуже поширені хороводи і обрядові танці. Карпати. Культура цього району, в тому числі танцювальна, формується великими і малими народами, серед яких бойки, гуцули, буковинці, верховинці станіславці та ін
V-а зона - Крим. Тут всюди відчувається вплив татарської культури. З українських народних танців найбільш популярний херсонський гопак.
| |
| Книги | Статті | Мультимедійні видання | Електронні мережеві видання | Інтернет-джерела |
| 
| 
|
 |
 |
 |