Віртуальна мультимедійна виставка.
Експозицію
оновлено
до 205-річчя
з дня народження
Б І Б Л І О Г Р А Ф І Я |
А Р Х І В В И С Т А В О К |
ХРОНОЛОГІЯ ЖИТТЯ | СПІВЕЦЬ РІДНОГО КРАЮ | ХУДОЖНИК І УКРАЇНА | В СЕРЦІ НАРОДУ | ПОДІЛЬСЬКА ШЕВЧЕНКІАНА |
Ти нам залишив прагнення високі,
Шляхи священні, по яких іти
Твого сумління й мужності уроки
Ми бережем і будем берегти.
Микола Палієнко
Постать Тараса Шевченка давно стала символічною для України. Тарас Шевченко знайомий кожному українцю ще змалечку. Талант його багатогранний. Творчість Шевченка оригінальна – за його віршами та художніми полотнами можна вивчати історію України. Тарас Шевченко по праву може вважатися першим громадянським ліриком України
Важкими і крутими шляхами доля вела Тараса від порогу батьківської хати до Будищ, Вільно, Петербурга, Казахстану, аж до всесвітнього визнання. Але він ніколи не забував, якого роду-коріння, не цурався тої мови, «що мати співала, як малого повивала, з малим розмовляла...». Тричі повертався до рідної Керелівки, аби пройтися стежинами свого дитинства, схилити голову перед могилами батьків, зустрітися з братами і сестрами. Над усе мріяв жити в Україні, але не судилося
«И вот стоит передо мною наша бедная, старая белая хата, с потемневшею соломенною крышею и черным дымарем, а около хаты на прычилку яблуня с краснобокими яблоками, а вокруг яблуни цветник, любимец моей незабвенной сестры, моей терпеливой, моей нежной няньки! А у ворот стоит старая развесистая верба с засохшею верхушкою, а за вербою стоит клуня, окруженная стогами жита, пшеницы и разного, всякого хлеба; а за клунею, по косогору, пойдет уже сад. Да какой сад!.. густой, темный, тихий... А за садом левада, а за левадою долина, а в долине тихий, едва журчащий ручей, уставленный вербами и калиною и окутанный широколиственными, темными, зелеными лопухами...» (Повесть "Княгиня")
Гребінка писав до Харкова Квітці-Основ’яненку: «…тут є у мене один земляк Шевченко, що то за завзятий писати вірші, то нехай йому сей та той! Як що напише, то тільки цмокни та вдар руками об поли! Він мені дав гарних стихів на Збірник». А в січні 1839 р.: «У мене тут є чудесний помічник – Шевченко, людина подиву гідна…»
Серед перших спроб поета збереглася лише "Причинна". Уривки з поезії:
Реве та стогне Дніпр широкий,
| Така її доля… О Боже мій милий!
| Защебетав жайворонок,
|
Квітень. Вийшла з друку перша збірка творів Т. Шевченка під назвою «Кобзар», де були вміщені твори: «Думи мої, думи мої», «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка» («Нащо мені чорні брови»), «До Основ’яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч»
27 квітня. Відбувся літературний вечір на квартирі у письменника О. Струговщикова, на якому були присутні: К. Брюллов, М. Глінка, В. Бєлінський, М. Маркевич, Т. Шевченко, Ф. Толстой, І. Панаєв, Ф. Одоєвський та інші діячі культури. 9 травня. На вечорі в історика М. Маркевича були: Т. Шевченко, Ф. Толстой, М. Глінка, О. Нікітенко, О. Струговщиков та ін.
Травень — червень. Ряд журналів та газет вмістили рецензії на «Кобзар» Шевченка
На вечорах у Ширяєва Тарас Шевченко разом із своїм товаришем Федотом Ткаченком слухає читання творів О. Пушкіна, В. Жуковського та інших письменників. У цей час у Петербурзі він білими літніми ночами перемальовує статуї в Літньому саду
Сегодня уже второй день, как сшил я себе и аккуратно обрезал тетрадь для того, чтобы записывать, что со мною и около меня случится. Теперь еще только девятый час, утро прошло как обыкновенно, без всякого замечательного происшествия, увидим, чем кончится вечер. А пока совершенно нечего записать. А писать охота страшная. И перья есть очиненные...
Пишу не для мгновенной славы,
Для развлеченья, для забавы,
Для милых искренних друзей,
Для памяти минувших дней.
1857 р.
Мне следовало бы начать свой журнал со времени посвящения моего в солдатский сан, сиречь с 1847 года. Теперь бы это была претолстая и прескучная тетрадь. Вспоминая эти прошедшие грустные десять лет, я сердечно радуюсь, что мне не пришла тогда благая мысль обзавестись записной тетрадью. Что бы я записал в ней? Правда, в продолжение этих десяти лет я видел даром то, что не всякому и за деньги удастся видеть. Но как я смотрел на все это? Как арестант смотрит из тюремного решетчатого окна на веселый свадебный поезд
С 15 по 22 августа был у меня в грязной и пыльной Астрахани такой светлый, прекрасный праздник, какого еще не было в моей жизни. Земляки мои, большею частию кияне, так искренно, радостно, братски приветствовали мою свободу и до того распростерли свое гостеприимство, что лишили меня свободы самому вести свой журнал и взяли эту обязанность на себя. Благодарю вас, благородные бескорыстные друзья мои. Вы подарили меня такою радостию, таким полным счастием, которое едва вмещаю я в моем благодарном сердце. И память об этих счастливейших днях я вношу не в прозаический журнал мой. Я внесу в сокровищницу моего сердца
Тарас Шевченко був дуже різносторонньою особистістю. Не зважаючи на свої яскраві націоналістичні та патріотичні переконання, він перебував у друзях багатьох знатних росіян
Сделал визитацию В. И. Далю, и хорошо сделал, что я, наконец, решился на эту визитацию. Он принял меня весьма радушно, расспрашивал о своих оренбургских знакомых, которых я не видел с 1850 года, и в заключение просил заходить к нему запросто, как к старому приятелю. Не промину воспользоваться таким милым предложением
В 8 часов вечера громоносный локомотив свистнул и остановился в Петербурге. Остановился в квартире моего искреннейшего друга М. М. Лазаревского. Вечер провели мы у В. М. Белозерского, моего соузника и соседа по каземату в 1847 году. У него встретил я моих соизгнанников оренбургских — Сераковского, Станевича и Желяковского (Сову). Радостная, веселая встреча. После сердечных речей и милых родных песен мы расстались
Художник Григорій Честаховський опікувався перепохованням Тараса Шевченка навесні 1861 року. Відбувалося все пишно: ще на шляху до Канева за труною рухалися процесії, а коли її залишали у церквах на ніч, то туди приходили діячі місцевої громади. А в Орлі труну супроводжували духовенство зі співом релігійних пісень, військовий оркестр, що грав малоросійські мотиви, та гімназисти. В Україні збиралися натовпи: на труну тут чекали заздалегідь, приймали з урочистостями. Честаховський наполіг на похованні Шевченка на Чернечій горі, а не біля церкви у Каневі, як хотіла його родина
У середині 80-х років 19 ст., на Шевченковій могилі, замість дубового хреста поставлено дуже високий, гарної роботи залізний хрест із бронзовим, позолоченим рельєфом голови поета в профіль. В 1939 році споруджено тут великий пам'ятник із постаттю Шевченка, вилитою з бронзи
Здалека, з лівого берега Дніпра, видно цю вкриту деревами чудового парку гору-могилу
24 роки Тарас був кріпаком, 11 років перебував під слідством, на військовій службі, у засланні, і лише 12 років життя був відносно вільною людиною!
…Дивлюсь – аж он передо мною,
|
Нема на світі України,
«Люди читатимуть Шевченка, |
Споконвіку щедрою була українська земля. Споконвіку була ця земля благословенною, бо на ній народжувалися люди, перед генієм котрих схиляється світ. І найперший серед них — Тарас Шевченко, велетень духу і співець народної свободи.
Свої вірші Тарас Шевченко почав писати ще кріпаком у Літньому саду білими петербурзькими ночами й творив мовою, яка не мала на той час навіть унормованої абетки. Його романтична поезія піднесла українську літературу й відразу стала для українського читача таким же взірцем романтичної традиції, як вірші В. Жуковського, А. Міцкевича, Д. Байрона чи романи В. Скотта.
Шевченко – письменник багатогранний. Він писав поезії, поеми, прозові твори і твори драматичні. А починав свою творчість із балад. В 1837 року Т. Шевченко написав першу баладу «Причинна». У перше видання «Кобзаря» (1840) увійшла одна з найкращих Шевченкових балад «Тополя». Пізніше були створені балади «Утоплена», «Лілея», «Русалка». Їх об’єднує казково-фантастичний світ, створений автором.
Після виходу в світ у 1840 р. тоненької книжечки під назвою «Кобзар» прийшло й визнання поетичного таланту Шевченка. Його твори стали відомі не лише в освічених колах суспільства, а й в убогій селянській хатині. З'являються схвальні рецензії на «Кобзар» в «Литературной газете», в журналах «Отечественные записки» та «Современник».
Навіть реакційна критика, яка не могла пробачити поетові «мужичої мови», визнала його справжнє обдарування: «На якій би мові він не писав, він — поет. Він уміє відчувати і висловлювати своє почуття вправним віршем, на кожному творі його лежить відбиток поезії, котра йде прямо до серця».
Щирість автора, його любов до народу, до рідної землі, а також мова, співуча, як пісня і багата, як історія народу, викликали захоплення. Вихід «Кобзаря» став епохальним явищем.
Назвавши свою першу книгу "Кобзарем", він і сам виступав в ній як народний співець, тісно пов'язаний з життям простих людей. Вже на початку свого творчого шляху Шевченко задумується над тим. кому і для чого пише митець, яким має бути його поетичне слово. В елегії Шевченка "На вічну пам'ять Котляревському" найвищою оцінкою Івана Котляревського є порівняння його з кобзарем, народним співцем, який співав про народ і для народу.
Образ кобзаря проходить через усю творчість геніального поета. Шевченко високо оцінював діяльність народних співців, які несли народові волелюбні ідеї і високі естетичні уподобання, служили йому чесно і безкорисно. Українська народна поезія й народна культура — великі вчительки-плекальниці Тарасового поетичного таланту.
Книжечка з восьми поезій відразу здобула шалений успіх у читачів. Своїми поезіями Шевченко явив українське слово нової мистецької якості, якої не сягали його сучасники. Не зважаючи на високу для того часу ціну – один рубль сріблом, збірка розійшлась за два тижні і стала раритетом ще за життя її автора. Виданих тисячу примірників на всіх бажаючих не вистачало, вірші серед прихильників поширювалися у рукописних списках, що значно збільшило кількість читачів. У своїх спогадах О. Афанасьєв-Чужбинський писав, що саме поява «Кобзаря» розворушила апатію й викликала любов до рідного слова.
За життя поета, незважаючи на цензурні утиски, побачила світ майже третина його поезій. Так, «Кобзар» вийшов тричі (останній раз двома мовами). Крім того, видавалися «Катерина», «Гайдамаки», «Гамалія», «Наймичка», «Тополя», «Тарасова ніч», «Псалми Давидові», «Іван Підкова». Друкувалися поезії Шевченка і на сторінках збірників та альманахів: «Ластівка», «Молодик», «Записки о Южной Руси», «Народное чтение», «Маяк», «Русская беседа», «Хата».
Найяскравіші твори письменника присвячені Україні. Перед його духовним зором стояла рідна Україна в усій її пронизливо тужливій красі, в усій величі героїчного минулого її волелюбного народу.
Тарас Шевченко - величезний майстер поетичного жанру. Картини природи й життя народного в його поезіях надзвичайно величні, трепетні, живі. Читача відразу охоплює відчуття співприсутності.
Поклала мати коло хати
| Чого так весело було?
| Ще треті півні не співали,
|
В останні роки Шевченко писав значно менше, ніж у період „трьох літ” чи в Орській фортеці на Кос-Аралі – давалися взнаки вимушене семирічне мовчання, підірване здоров’я, особисті негаразди. В 1857 р. було написано лише дві поеми – «Юродивий», «Неофіти», 1858 р. – п’ять невеликих віршів: серед яких афористичний триптих «Доля», «Муза», «Слава»; 1859 р. – одинадцять віршів і одну поему; 1859р. – тридцять п’ять поезій; в 1861 р. – одну. Але це був час найвищого піднесення його генія, час узагальнень попередніх духовних пошуків.
Лірика 1857-1861 років значною мірою позначена великим впливом Біблії. Шевченко, пройшовши свою хресну дорогу, пророкує відродження добра на землі, побудову нового суспільства на засадах християнської любові, правди і щирості. Однією з форм поетичного осмислення майбутнього для Шевченка є його «подражанія» біблійним пророкам – Ісайі, Ієзекіїлю, Осії. В цей час Шевченко також пише поему «Марія», де образ Богородиці, її материнське начало стає символом майбутнього.
Мало яка культура має поета, про якого було б стільки сказано та написано, як в Україні про Тараса Шевченка. Він був для народу настільки «своїм», що впродовж останніх ста років його творчість фактично стала складовою народної культури.
Великий вплив мала творчість Шевченка і на літератури слов'янських народів (болгарського, чеського, польського та ін.), що був виразно помітним уже в другій половині XIX ст. Твори Шевченка ще до революції почали поширюватись і за кордоном: у 1859 р. (за життя автора) друкувалися в Лейпцігу («Новые стихотворения Пушкина и Шавченки»). Пізніше твори поета видавались в Празі та Женеві.
Шевченкова поезія стала етапом в розвитку української літературної мови. Шевченко завершив процес її формування, розпочатий ще його попередниками (Котляревським, Квіткою-Основ'яненком, поетами-романтиками та ін.), здійснивши її синтез з живою народною мовою і збагативши виражальні можливості українського художнього слова.
«Чарівна українська природа! |
«Малярство - це німа поезія, |
Дослідники творчості Шевченка стверджують, що він за життя намалював 1300 картин, портретів, малюнків, офортів, ескізів тощо, з яких дійшли до нас близько 800 робіт
В історії світової культури Шевченко посідає особливе місце. Природа щедро наділила кріпацького сина не лише поетичним генієм, а й талантом художника, які ніколи не зраджували його, навіть у години страждань і тяжкої неволі. Мистецька спадщина Тараса Шевченка для нас не менше цінна, ніж його поезія. Cаме природний дар малювання вивів його з безодні кріпацького стану в мистецьку еліту.
Тарас Шевченко як художник займає одне з найпочесніших місць в українському образотворчому мистецтві. Він прекрасно володів всіма відомими тоді засобами графічного зображення. Його художня творчість різноманітна. Вже за життя Шевченко мав заслужену славу видатного портретиста. Він виконав також великі серії пейзажів, архітектурних замальовок (в тому числі з української старовини), книжкових ілюстрацій. Він першим з українців опанував техніку офорта і створив у ній ряд видатних композицій.
Для Шевченка малювання стало хлібом насущним, вираженням його творчого духу. Малярські роботи Шевченка викликають інтерес насамперед як високі мистецькі зразки. Художник торував нові шляхи в розвитку українського образотворчого мистецтва.
Обдарований від природи хлопчина рано відчув тягу до малювання. Малював у хаті і надворі, вдома і в гостях... Якось прийшла сестра Катерина з панщини і не впізнала своєї хати: візерунками розмальовані стіни, долівка і навіть призьба. Хлопець любив зображувати птахів, звірів, людей. Бажаючи оволодіти мистецтвом живопису, він звертається до шляхетних дяків-живописців, які в основному заставляють прислужувати їм.
Талант художника проявився в Тараса Шевченка значно раніше, ніж талант поета. Якщо перші літературні спроби припадають на 1836–1837 роки, то найбільш ранній малюнок, що дійшов до нас і відомий під назвою “Погруддя жінки” або “Жіноча голівка”, датований самим автором ще 1830 роком. З цієї юнацької роботи і розпочалась творчість видатного художника.
У Петербурзі доля Шевченка круто змінилась. Пан вирішив мати власного кваліфікованого майстра. В 1832 році він віддав Шевченка у майстерню, до одного з кращих художників В. Ширяєва, законтрактувавши його на чотири роки. Справжнє систематичне навчання почалося в майстра і це подобалось Тарасу. У 1836 році закінчився термін контракту, але Шевченко залишається у Ширяєва, очевидно, вже в ролі найманого робітника-підмайстра.
Через нестачу денного часу і заклопотаність, бажання стати справжнім художником, змушувало Шевченка в білі ночі виходити в Літній сад і змальовувати статуї. Тут відбулась доленосна зустріч Тараса із своїм земляком – художником І. Сошенком. Сошенко зацікавився обдарованим юнаком і вирішив допомогти художнику-початківцю на його тернистому шляху. Сам Сошенко давав йому поради і консультації, а потім познайомив з видатними діячами російської і української культур (Карлом Брюлловим, Василем Григоровичем, Олексієм Венеціановим, Василем Жуковським, Євгеном Гребінкою). Їх спільними зусиллями талановитого кріпака було викуплено з кріпацтва.
Звільнення дало право Шевченку вступити до Академії мистецтв. Він став одним з найулюбленіших учнів Брюллова. Тарас переходить з класу в клас в числі найкращих учнів. У малярстві він робить дедалі помітніші успіхи.
За час навчання в Академії мистецтв його тричі нагороджують срібною, а потім золотою медалями за малюнки з натури і живописні твори. Зокрема, Рада Академії мистецтв нагородила Т. Шевченка срібною медаллю за картину «Хлопчик-жебрак, що дає хліб собаці» та третьою срібною медаллю за акварель «Циганка-ворожка». Товариство заохочення художників надало грошову допомогу Шевченкові на видання «Живописной Украины»
Талант художника рятував у найтяжчі хвилини життя од відчаю і розпуки. У травні 1843 року Шевченко одержав відпустку і поїхав в Україну. Батьківщина, що 12 років тому провела нікому не відомого хлопця-кріпака, зустріла уславленого поета, автора «Кобзаря», визначного художника. Перед ним гостинно відкрилися двері в господах української інтелігенції. Вважалося за честь замовити у Шевченка портрет.
Саме тоді художник створює серію офортів «Живописна Україна». Він задумав її як видання, яке б складалося з трьох частин:
«…Я рисую тепер Україну — і для історії прошу вашої допомоги; я, здається, тойді вам розказував, як я думаю це зробить. Бачте, ось як. Нарисую види, які єсть на Україні, чи то історією, чи то видом своїм прикметні, вдруге — як теперішній народ живе, втретє — як він колись жив і що виробляв...и» (Лист до Бодянського від 29 червня 1844 р.)
Товариство заохочення художників надало грошову допомогу Шевченкові на видання «Живописної України»
До історії Шевченко звернувся у трьох офортах серії “Живописна Україна” – “Дари в Чигирині 1649 року”, “Судня рада” і “Старости”, на яких відображено історичні місця, побут і природу країни. Повертаючись в Петербург, він завершує навчання в Академії, видає на власні кошти і поширює альбом під назвою “Живописна Україна”.
Кожен, хто знайомий з мистецькою спадщиною Шевченка, не може заперечити, що ідеї, які так пристрасно висловлював український поет у своїх віршах, знайшли відображення і в його малярській творчості. Шевченко робить ілюстрації до своїх власних творів. Він не міг не написати портрет улюбленої героїні - Катерини. До появи “Катерини” не лише в українському, а й в російському мистецтві не було твору з таким гострим і злободенним соціальним сюжетом.
Створені художником образи відзначаються невимушеністю, природністю, вдалою композиційною побудовою і свіжістю барв, намаганням дати психологічну характеристику людині. Шевченко зробив великий внесок у розвиток побутового жанру і став його основоположником в українському мистецтві. Шевченко неодноразово зображує краєвиди та селянські садиби. Образ біленької хати був одним з найдорожчих для поета. А батьківська хата поета змальована як в графічному так і в поетичному вигляді. Поняття «Шевченківська хата» вже давно стало загальним символом найубогішої в селі хати.
Найбільше Тарас Григорович малював Україну впродовж 1843—1847 років, під час другого приїзду на Батьківщину. Цей період відзначається розквітом творчих сил митця, створенням шедеврів поетичних і малярських. То була найщасливіша пора в житті Шевченка, про яку він часто згадував на засланні. Ніби сама доля дала можливість йому побувати в різних куточках України, надивитися на рідний край, відчути красу, велич і щедрість української природи, відтворити її в малюнках перед довгою і страшною розлукою, спричиненою арештом 1847 року.
Збереглося понад 50 краєвидів, написаних художником у ті роки. Вони становлять цінну частку українського національного пейзажного живопису, який у 30-ті—40-ві роки XIX століття тільки-но зароджувався як самостійний жанр. Шевченко створив багато архітектурних пейзажів під час роботи в Київській Археографічній комісії, яка займалася дослідженням пам'яток старовини по всій Україні.
Подорожуючи Україною, Т. Шевченко, як член Археографічної комісії, зафіксував чимало церковних споруд та монастирських комплексів у Києві, Переяславі, Чигирині, Почаєві, Межигір’ї, Полтаві та інших містах і селах рідного краю. Свою увагу художник і поет звертав не лише на монументальні храми, але й на звичайні скромні дерев’яні церкви.
«Шевченко вража своїм |
«Шевченко не поет, а голос душі українського народу: |
Світла постать Тараса Григоровича з його беззавітною любов’ю до народу, до своєї батьківщини мала і матиме величезний вплив, викликала і викликатиме щире захоплення в усі часи. Його ім'я органічно вплелося в історію та культуру не тільки українського народу. Воно знане далеко за межами рідного краю.
В Україні та за кордоном існує багато музеїв Тараса Шевченка. Особливо шанують пам’ять про Тараса Шевченка земляки. Територіальний і духовний центр України – Черкащина – поєднав села Моринці, Шевченкове, Будище, Вільшану у Національний заповідник “Батьківщина Тараса Шевченка”.
У 1989 році, до 175-річчя з дня народження Шевченка, була збудована хата, подібну до тієї, у якій провів дитинство відомий на весь світ поет. Максимально точно відтворити хату батьків допоміг малюнок, зроблений Тарасом Григоровичем, а також відомості щодо розміру хати, подані біографом Шевченка, Олександром Кониським, який приїжджав у Керелівку наприкінці ХІХ ст., бачив залишки хати, спілкувався із родичами Кобзаря, сусідами, односельцями, записував їх спогади.
П'ять просторих залів Шевченкової музейної оселі розповідають про життя, звичаї, побут селян, дитинство поета. Зберігають пам'ять про приїзди Т. Г. Шевченка в рідний край. Експонати, як і фонди музею, постійно оновлюються. Час від часу змінюється також експозиція музею. Серед стародавніх речей, стародруків, світлин, витворів народного мистецтва, експонатів-раритетів (стіл і лава з хати батьків поета, Енгельгардтові меблі, весільний рушник сестри Катерини, подарунки родичів) прозирає Шевченкова присутність. У фондах музею зберігаються книги-стародруки „Кобзарів". Є і альбом малюнків талановитого художника, Якова Шевченка, внука Тараса Шевченка по брату Микиті та інших обдарованих художнім талантом земляків.
Понад 30 років праправнук Шевченка Микола Лисенко працював над дослідженням «коріння Шевченкового роду». У його поданні генеалогічна схема Шевченкового роду містить понад 1300 осіб, відомих і безвісних, які мешкають в Україні, Росії, Прибалтиці, Австралії, США, Франції і зокрема у Кирилівці, Моринцях, Звенигородці | У Торонто, Канада, існує музей, присвячений виключно Шевченківській тематиці. Найбільшим меморіальним комплексом, присвяченим Кобзареві, є Шевченківський національний заповідник на місці поховання поета на Тарасовій горі у Каневі. Національний музей Тараса Шевченка знаходиться у Києві, його філією є Літературно-меморіальний будинок-музей |
У 1995 році на території невизнаної Придністровської Молдавської Республіки була введена банкнота в 50 тисяч рублів. На лицьовому боці - портрет українського гетьмана Богдана Хмельницького, а на звороті - пам'ятник Тарасу Шевченку перед будівлею університету в Тирасполі. В 2002 р. розроблено новий дизайн банкнот, на новій банкноті в 50 рублів з'явився портрет Тараса Шевченка. Купюра була зеленого кольору. Тому "зеленими" придністровці називають не долари, а гроші з Шевченком | 1384 пам'ятника Кобзарю встановлено на території від Бразилії до Китаю (з них майже 150 - поза межами України). Це друге місце за кількістю пам'ятників одній особі. Найбільше на Землі, вважають дослідники, існує монументів Ісусу Христу |
На честь Шевченка названі морська затока в Аральському морі
В Казахстані ім'я Шевченка носить Форт-Шевченко Пік Шевченка — вершина 4200 м на північному схилі Великого Кавказу, у Боковому хребті. Названа на честь Тараса Шевченка українськими альпіністами, які вперше зійшли на цю вершину Кавказу у 1938 році |
Один з кратерів Меркурія отримав ім'я нашого Тараса Григоровича. Діаметр кратера Шевченко - 137 кілометрів
У Великобританії, в Кембриджському університеті, урочисто відкрили вулицю українського поета Тараса Шевченка |
За творами Тараса Шевченка поставлено такі фільми:
Вистава "Назар Стодоля"
в Національній опері
Значення поезії Т. Г. Шевченка в музиці важко переоцінити. Безсмертні образи великого Кобзаря завжди були невичерпним джерелом натхнення для українських композиторів. Т. Г. Шевченко і музика - величезна за розмірами і багатогранна за змістом ланка в духовному житті українського народу. Різноманітні аспекти цієї тематики все активніше вивчаються музикознавцями.
Чимало композиторів зверталися до поезії Кобзаря. Багато його віршів покладено на музику:
З 2014 року в селі Моринці, де народився Тарас Шевченко, відбувається щорічний Всеукраїнський благодійний фестиваль «Ше.Fest», присвячений Кобзарю. Організатор-засновник – Юлія Капшученко-Шумейко.
Перш за все – це популяризація у молодіжному середовищі творчості Тараса Шевченка. Адже він багатогранний, цікавий, сучасний. Більшість знає його на стогривневій купюрі, а ми намагаємося це змінити. Дуже світлий момент – його народження, цих його півтора року життя, коли батьки були живі, і він був маленький, і не ходив на ту панщину, поганого нічого не бачив. Це якось відчувається у цьому селі. Там панує світла і приємна енергетика, як і по всій Черкащині
(Юлія Капшученко-Шумейко)
Традиційно, під час фестивалю: на Просвітницькій галявині відбуваються лекції про невідомі аспекти життя і творчості Кобзаря, презентації книг, поетичні читання. З глядачами зустрічаються відомі українські письменники. На головній музичній сцені виступають музичні гурти країни. Працюють художня та дитяча галявини, книжковий ярмарок і ярмарок майстрів, фудкорт і наметове містечко. А в 2018 році, родзинкою свята стала улюблена страва Кобзаря - борщ з карасями.
Цей фестиваль показує Шевченка – сучасним та актуальним. Адже його творчість через сотні років відповідає на багато сьогоденних питань (міністр молоді та спорту України Олександр Ярема)
Художні твори про Шевченка почали писати ще за життя поета. У 1841 році О. Афанасьєв-Чужбинський присвячує автору "Кобзаря" свій вірш, у якому захоплено говорить про його чарівну поезію. Через кілька років сучасник поета В. Забіла написав віршоване послання, висловивши у ньому дружні почуття до Шевченка. Після смерті поета митці все частіше зверталися до образу Кобзаря. Це І. Франко, Леся Українка, М. Старицький, Осип Маковей, І. Нечуй-Левицький, М. Коцюбинський, П. Тичина, В. Сосюра, Є. Маланюк та багато інших.
Життя Шевченка можна простежити за художніми творами українських письменників:
Поезію Тараса Шевченка перекладено більш ніж на сто мов світу. Серед них - японська, корейська, арабська і міжнародна мова есперанто. Найбільше перекладів - російською, німецькою, польською, англійською мовами
|
| |
Тарас Шевченко! Досить було однієї людини, щоб урятувати цілу націю. Відчуття глибокого зв'язку з народом у обох було однаково сильним, але Шевченко був людиною з гарячою кров'ю, тоді як Куліш шукав рівноваги сердця і розуму, рівноваги хочу і можу (Остап Вишня) | Після Шевченка не було в нас такої постаті. Отже не буде в нас перебільшення сказати, що Шевченко і Франко — це насправді ті два могутніх крила, які винесли українське слово, українську культуру на простори світові
(Олесь Гончар) | Вам українцям, є чим пишатися у своїй культурі. Яких могутніх людей дала ваша література, яку славну традицію ! Шевченко, Франко, Леся Українка – це ж не тільки поети величезного таланту і невичерпної творчої енергії, – вони люди з великим людським серцем і розумом, з героїчною силою духу, у них є чого повчитися не тільки українцям (Максим Горький) |
Шевченко цілком заслуговує на почесті, якими оточується. Він був більше, ніж українець – він був державним мужем і громадянином світу. Він був більше, ніж поет – він був хоробрим войовником за права і волю людей (Ліндон Джонсон) | Я радий, що можу додати свій голос до тих, що вшановують великого українського поета Тараса Шевченка. Ми вшановуємо його за великий вклад у культуру не тільки України, яку він дуже любив і так промовисто описував, а й культуру світу. Його творчість є благородною частиною нашої історичної спадщини (Джон Кеннеді) | Дух попередньої козацької доби, мілітанний і мілітарний дух "козацької шаблі" переданий Шевченком, не лише поколінню "живих", а й поколінню "ненароджених". Переданий через бездоріжжя і тьму ночі бездержавності і всупереч тій ночі (Євген Маланюк) |
На тім тлі і в тій атмосфері покалічена цензурою і впень закобзарена суспільством поезія Шевченка обернулася в вельмишановну, але майже мертву реліквію, а образ Шевченка сплощився і завмер народницькою іконою, перед якою час від часу відбувалися нелеґальні і безнадійно-панахидні відправи (Євген Маланюк) | Не поет – бо це ж до болю мало, не трибун – бо це лиш рупор мас, і вже менш за все – "Кобзар Тарас" він, ким зайняло і запалало (Євген Маланюк) | Він – геніальний поет. Саме як поета ми бачимо його поряд з найвидатнішими світовими майстрами, а в рідній літературі він чи не єдиний має право займати місце на недосяжній височині Шевченка
(Дмитро Павличко) |
Після Шевченка долю поводиря національного ідеалу українського народу прийняв І. Франко: це високе покликання гідно і з честю виконав (Симон Петлюра) | Народ знає Тараса, любить Тараса, співає його пісні, пересилає з уст в уста оповіді про нього, як про живого сучасника і учасника нашої дійсності (Максим Рильський) | Феномен Шевченка відбиває нашу національну природу, наше світосприйняття, наше минуле і нашу надію на майбутнє. Він символізує душу українського народу, втілює його гідність, дух і пам'ять (Євген Сверстюк) |
Шевченко народив, а Франко виховував українську націю (Павло Тичина ) | Тарас Шевченко – чи не єдиний серед світочів людства, хто мав цілковите право сказати про себе: "Історія мого життя становить частину історії моєї батьківщини" (Борис Хоменко) | Він був сином мужика – і став володарем в царстві Духа. Він був кріпаком – і став велетнем у царстві людської культури (Іван Франко) |
Коли б мені прийшлося одним словом схарактеризувати поезію Шевченка, то я сказав би: се поезія бажання життя. Свобідного життя, всесторонній, нічим не опутаний розвій одиниці і цілої суспільності, цілого народу, – се ідеал Шевченка, котрому він був вірним ціле життя (Іван Франко) | Невмирущий дух поета, як і раніше, витає над рідною Україною, невмовкаюче роздається його віще слово і сіє на народній ниві живе насіння оновлення (Павло Грабовський) | Його геній розрісся, як дерево, простягнувши крону над віками (Е. Камілар, Румунія). |
Пам'ятник до 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка
у Вінниці на Музейній площі (поруч з художнім та краєзнавчим музеями)
Пам’ятник виконали Народний художник України, лауреат Державної премії ім. Шевченка, Заслужений діяч мистецтв України Анатолій Гайдамака та скульптор Володимир Цісарик. За словами Анатолія Гайдамаки, від самого початку основною ідеєю було зобразити Кобзаря молодим подорожуючим художником – таким, яким він реально був під час його подорожі Поділлям: «Тарас зупиняється перепочити на галявині, де до нього підходять маленькі діти і спілкуються із ним. Щоб реалізувати цей задум, потрібно також, щоб середовище навколо композиції було із нею органічно поєднане, максимально наближене до природнього ландшафту». Він запропонував місце для встановлення пам’ятника:
«Я не раз приїздив до Вінниці, і обійшов кожен закуток центральної частини міста, - говорить Анатолій Гайдамака. – Найкраще місце – Музейна площа. Вона камерна, асоціюється з історією і водночас з мистецтвом. А Кобзар – це якраз знакова постать в історії України, митець, художник і поет»
Вічним мандрівником увійшов в історію літератури Тарас Шевченко. За влучним визначенням невтомного дослідника життя та творчості безсмертного Кобзаря, професора Вінницького державного педуніверситету Бориса Хоменка, своїм духовним зором поет обіймав усю Україну, об’їздив і обходив як співробітник Археографічної комісії Київщину, Черкащину, Запоріжжя, Чернігівщину, Полтавщину
Ленінградський шевченкознавець П. В. Жур, визначив конкретні пункти Тарасового шляху на Поділлі. Автор, опираючись на «Расписание трактов от Петербурга до Москвы й других важнейших мест Российской империи» та повість Т. Шевченка «Прогулка с удовольствием й не без морали» (1856-1857), встановив поштові станції, через які пролягало відрядження поета. (Б. Хоменко)
В Київській археографічній комісії Т. Шевченко працював з 10 грудня 1945 р. до 1 березня 1847 р. і здійснив вагомий внесок у вивчення рідного краю в ході тривалих подорожей за дорученням цієї установи. Третя подорож включала Поділля. З Києва Тарас Григорович вирушив 25 вересня за маршрутом: Віта – Васильків – Біла Церква – Сквира й невдовзі опинився в межах сучасної Вінницької області. За кілька днів поет перетнув її з північного сходу на південний захід через поштові станції Морозівку, Плисків, Липовець, Жорнище. Брацлав, Шпиків, Джурин, Серби, Могилів-Подільський, Яришів і далі – на Кам’янець. Щоправда, у довоєнній книзі Павла Зайцева «Життя Тараса Шевченка» знаходимо інше твердження: «Їхав через мальовничо положені Бердичів до Кам’янця-Подільського. Пошуки справжнього маршруту тривають». Але чітких документальних підтверджень нікому не пощастило віднайти. (Кузмінець Н. "Т. Г. Шевченко і Поділля")
Одним із визначних епізодів його неспокійного життя стала подорож на Поділля і Волинь в вересні-жовтні 1846 року. Перед цим письменник зібрав фольклорні матеріали на Сквирщині. В Сквирі зберігся пам’ятник архітектури 19 ст., приміщення колишньої поштової станції, де за свідченнями істориків зупинявся поет. В повітовому місті він записав декілька чумацьких пісень. Там поет почув пісню «Зажурився бідний сірома», а в селах повіту, куди входила і частина сучасного Погребищанського району Вінницької області – «Ой, сидить пугач на могилонці», «Чи я тобі не казала», «А в городі Самарі».
Вже 3 жовтня до Кобзаревого альбому у Кам’янці-Подільському було записано ряд народних пісень (в т. ч. про народного месника Устима Кармалюка). Протягом семи днів поет оглядає історичні і церковні споруди та фортецю Кам’янця-Подільського. В Кам'янці-Подільському Тарас Григорович спілкувався з простими людьми, вислуховував їхні оповіді, легенди і перекази про минуле, слухав народні подільські пісні, в яких відобразилась історія краю. В його альбомі збереглося кілька записаних тут народних пісень. Почуте, побачене і пережите Тарасом Григоровичем під час подорожі на Поділля, знайшло своє відображення в його творах, написаних в засланні (поема «Варнак» та ін.)
Серед видатних подолян, оспіваних поетом, Северин Наливайко, Іван Богун. Подільська природа і люди, історія і культура складають зміст поеми «Меж скалами, наче злодій» (1848), віршів «Ой виострю товариша» (1848), «Марку Вовчку» (1859), повісті «Художник» (1856), щоденника «Журнал» (1857-1858), листів, ілюстрацій до книг М. Полевого «История Суворова» («Прощання Суворова з солдатами в Тульчині») (1842).
За свідченням самого Шевченка («Прогулка с удовольствием й не без морали»), на Поділлі він бував двічі. Сама повість «Прогулка с удовольствием й не без морали» написана у формі подорожніх записок художника. Образ художника Дармограя – автобіографічний (Дармограй – псевдонім Шевченка-прозаїка).
Меж скалами, неначе злодій,
|
|
Подоляни щиро полюбили поета, вони захоплювалися його творами. У 1898 році ще молодий письменник Михайло Коцюбинський в нарисі «З Українського Поділля» відзначав, що найпопулярніша книга серед мешканців малих міст Поділля – «Кобзар».
Значний внесок до Шевченкіани внесли визначні особистості, життя яких пов’язано з Поділлям. Першими в великому списку цих вінничан стоять імена сучасників поета, його друзів та знайомих. І насамперед – художник Іван Сошенко, який десять років свого життя провів в Немирові. І саме Немирів, і насамперед Немирівська гімназія, в середині 19 ст. стали осередком шанувальників творчості Т. Шевченка. Ф. Я. Вороний, який в 1863-1864 роках вчителював в Немирівській гімназії, в 1859 році зустрічався з Шевченком, а в 1861 - підписав колективного листа до Тараса Шевченка з подякою за надіслані для київських недільних шкіл примірники «Кобзаря».
Випускник Немирівської гімназії Юліан Беліна-Кенджицький, польський поет, навчаючись у Київському університеті, познайомився з Т. Шевченко та деякими членами Кирило-Мефодіївського товариства. Він залишив декілька сторінок щирих згадок про поета («У Шевченка в Києві. 1846 р.»). Випускник Немирівської гімназії Володимир Бернатович, будучи студентом Київського університету, брав участь у проводах труни з тілом Т. Шевченка з Києва до Канева, про що потім розповів у спогаді «Похорони Тараса Шевченка».
Літературознавці відзначають вплив традицій Т. Шевченка на творчість багатьох подільських митців, зокрема С. Руданського та А. Свидницького. Найвидатніший твір композитора П. Ніщинського – музично-драматична картина-вставка «Вечорниці» до драми Т. Шевченка «Назар Стодоля». Визначний письменник і театральний діяч М. Старицький присвятив Т. Шевченку ряд віршів. Як режисер, часто ставив «Назара Стодолю» та інші вистави за мотивами Тарасових творів.
Вінниччина дала плеяду видатних дослідників життя та творчості поета, серед них – К. Широцький, Є. Кирилюк, М. Гудзій, В. Шубравський, М. Коцюбинська, М. Бурачек, О. Правдюк. Шевченкознавчі праці опублікували О. Мазуркевич, М. Сиротюк, Г. Мовчанюк, В. Волочай. Літературознавець і перекладач Ю. Назаренко зібрав багатющу колекцію «Україна і світ». 90 томів у ній присвячено Т. Шевченкові.
Кафедра української мови та літератури Вінницького державного педагогічного університету, на якій працювали, чи працюють визначні науковці В. Борщевський, Б. Хоменко, А. Подолинний, О. Куцевол, І. Руснак неодноразово проводила наукові конференції, присвячені життю та творчості поета, художника, видатного громадського діяча Т. Г. Шевченка.
Анатолій Подолинний - автор змістовних праць про поета. Він автор видання «Тарас Шевченко і Вінниччина : іменний словник», який містить відомості про 180 науковців та митців, котрі зробили вагомий внесок у Шевченкіану Вінниччини. Шевченком захоплюються Анатолій Бортняк, Ніна Гнатюк, Валентина Сторожук.
Давно було – іще малим
| Моя пречиста зоре, освіти
| За них сказав. За нас усіх сказав.
|
Замерзлих шиб тонкі естампи
| Багряне сонце університету
| Коли валун гранітний позлягав
|
Але ти над зимою й літом,
| "А що ж бо я? І звідкіля мій рід?
| У Шпикові півень зорю привітає,
|
Ми знаємо Шевченка гранітного, бронзового, плакатного. Знаємо його з театральних вистав, кінострічок. А яким був Тарас Григорович за життя? Як виглядяв, що любив, чим захоплювався?
Був невисоким - 164 сантиметри зросту, але широкоплечим, кремезним. Мав русяве волосся, сіро-голубі очі, що випромінювали сонячну енергію душі. З дитинства був зачарований народними піснями. Родич Варфоломій Шевченко згадує, що Тарас мав гарний голос і співав з великим почуттям... Найулюбленішою піснею його була "Ой, зійди, зійди, зіронько вечірняя".
Ідеалом жінки для Шевченка була українка невисокого зросту, чорнява, кароока. І обов'язково чепурненька, метка, роботяща. Не склалося...
Ніна Гнатюк "Це не забувається", Вінниччина, 2018 р., 23 травня (№ 39)
Найдивовижку багато спільного у їхніх життєписах. І передовсім - Христовий хрест, якого Тарас і Василь, обидва сорокасемилітні, через тернисту долю вознесли на українську Голгофу...
"Коли б Тарас хотів назвати серед нас когось своїм сином, він, майбуть, найперше згадав би нашого земляка Василя Стуса, що є поетом майбутнього".
Анатолій Бортняк "Духовні батько й син", 1998 р.
Шевченко завжди сучасний. Тому що тематика його поезій суголосна проблемам, які стоять перед людиною і людством - правда і кривда, добро і зло, любов і ненависть, свобода і неволя... Така особливість творчості видатних митців, котрі прийшли на цю землю, щоб сказати людству і людині якісь важливі речі...
М. Сидоржевський "Матриця творчості Тараса Шевченка... " Вінниччина, 2018 р., 23 травня (№ 39)
КНИГИ | СТАТТІ | МЕДІАРЕСУРСИ | ІНТЕРНЕТ-ДЖЕРЕЛА |
КНИГИ | ПРАЦІ ВИКЛАДАЧІВ | МЕДІА РЕСУРСИ |
ЕЛЕКТРОННІ РЕСУРСИ | СТАТТІ | РЕПОЗИТАРІЙ |
Для повернення до даного розділу - використовуйте вертикальну кнопку "Бібліографія". Для повернення до початку документа - стрілку
8У1.3 Б43 Бєляєва Л. В. "Кобзар" Т. Г. Шевченка у фондах Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського : книгознавче та бібліографічне дослідження / Л. В. Бєляєва, І. Д. Войченко ; НАН України ; Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського. – Київ, 2015. – 994 с. Примірники: всього:2 - НАУК. АБОНЕМЕНТ.(1), ЗБЕРІГАННЯ(1) Дослідники зробили спробу «розглянути «Кобзар не лише як книжку, але й як певне явище у часі, поява та подальша доля якого перебуває у прямому взаємозв’язку з історією свого народу, як документа, що дає змогу висвітлити імена всіх, хто творив книгу, зберігав її у своїх колекціях, дарував як найцінніше, заповідав нащадкам». Основу видання сторінок складає хронологічний покажчик видань «Кобзаря» мовою оригіналу та 21-ою мовою світу – науково-бібліографічний опис 376-ти друкованих та 6-ти рукописних «Кобзарів» із фондів Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. | |
8У1.3 Б24 Барабаш Ю. Просторінь Шевченкового слова: текст - контекст, семантика - структура : монографія / Ю. Барабаш. – К. : Темпора, 2011. – 510 с. Примірники: всього:1 - ЧЗ ЗАГАЛЬНА(1) "Монографія Юрія Барабаша "Просторінь Шевченкового Слова" містить комплексний аналіз поетової спадщини, ґрунтований на засадах структурно-семантичного та компаративного методів. Праця розрахована на фахівців-філологів, викладачів і студентів навчальних закладів гуманітарного профілю, а також на читачів – шанувальників Шевченкової поезії." | |
8У1.3 Г17 Гальчак Сергій Дмитрович. Український Прометей Т. Г. Шевченко і Вінниччина : зб. / С. Д. Гальчак. – Вінниця : Меркьюрі-Поділля, 2013. – 100 с. Примірники: всього:5 - ЧЗ ЗАГАЛЬНА (1), НАУК. АБОНЕМЕНТ (2), ЗБЕРІГАННЯ (1) Зміст: Бортняк Анатолій. Якби ми вчились... : [поезія про Т. Г. Шевченка] Гальчак Сергій. Тарасовими шляхами Вінниччини : [про подорож Т.Г. Шевченка нашим краєм] Гальчак Сергій. Поділля в творчості поета : [Т. Г. Шевченко] / С. Гальчак Гальчак Сергій. В імперських лещатах : [фрагменти біографії Т.Г. Шевченка] / С. Гальчак Гальчак Сергій. З "Немирівської колиски"... : [популяризація творчості Шевченка у Немирові перша половина ХІХ до початку ХХІ ст.] Гальчак Сергій. Хвилювала Шевченкова муза... : [Т. Г. Шевченко і Немирівщина] Гальчак Сергій. Із доробку Шевченкознавців Гальчак Сергій. Культурно-мистецька Шевченкіана : [на Вінниччині Гальчак Сергій. У царині народного фольклору Гальчак Сергій. Доробок майстрів народного мистецтва Гальчак Сергій. Добрий слід в серцях людей : [про вшанування пам'яті Т. Г. Шевченка на Вінниччині Гнатюк Ніна. Читає мати "Кобзаря" : [поезія] Єгоян Самвел. Володар дум і сердець братніх народів : [про Т.Г. Шевченка] Забаштанський Володимир. В казармі : [поезія про Т.Г. Шевченка] Каменюк Михайло. Микола Некрасов пише вірша "На смерть Тараса Шевченка" : [поезія] Кобець Василь. Шевченко - для усіх століть : [поезія] Перебийніс Петро. Кобзареві сліди : [поезія] Рабенчук Володимир. Шевченко на Поділлі : [поезія] Студецький Микола . Слово про Шевченка : [поезія] Яковенко Тетяна. Шевченкове слово : [поезія] | |
8У1.3 Г75 Грабович Григорій. Шевченко, якого не знаємо : (з проблематики символічної автобіографії та сучасної рецепції поета) / Г. Грабович. – К. : Критика, 2000. – 318 с. – Покажч. імен. Примірники: всього:1 - ЧЗ ЗАГАЛЬНА(1) Анотація: Книжку професора Гарвардського університету Григорія Грабовича присвячено проблематиці символічної автобіографії та сучасної рецепції Тараса Шевченка. 200-літній ювілей поета дав дослідникові добру нагоду поновити обговорення фундаментальних питань шевченкознавства, порушуваних у його розвідках. До статей та есеїв, опублікованих у першому виданні (2000), додано працю «Архетипи Шевченка», яка є розширеною версією статті, написаної для першого тому «Шевченківської енциклопедії» (2012). | |
8У1.3 Д43 Дзюба І. М. Тарас Шевченко / І. М. Дзюба ; під заг. ред. В. А. Смолія. – К : Альтернативи, 2005. – 704 с. : іл. - (Особистість і доба) Пропонована книга є спробою поєднати докладну розповідь про життєвий шлях Тараса Шевченка з текстологічним аналізом його поетичних і прозових творів та коротким оглядом малярської спадщини. Автор прагнув охопити весь обшир літературної та громадської діяльності великого сина України в широкому історичному контексті, розкрити центральне місце Шевченка в усьому національному житті. Книжка розрахована на широке коло читачів. Примірники: всього:10 - (10) | |
8У1.3 Д69 Дорош Микола Никифорович. Зі словом великим Тараса - навчаюсь, працюю, живу ... (У віночок Кобзареві) / М. Н. Дорош ; Вінницька обласна організація Національної спілки краєзнавців України. – Вінниця : Меркьюрі-Поділля, 2014. – 116 с. Примірники: всього:1 - ЧЗ ЗАГАЛЬНА(1) Автор даної книги у віночок Кобзареві, до 200-річний ювілей свого видатного сина, подає свої напрацювання. Надіємося, що наявна книга буде невеличкою краплиною внеску у Шевченкіану Вінниччини і Хмільницького краю зокрема. Книга знайде своїх прихильників серед науковців, краєзнавців, учителів, студентів, учнів та широкого кола читачів. Безсмертя людини - у тій почесній місії, якій вона присвятила своє життя, у її праці, в пам'яті нащадків. Безсмертя Великого Співця України Тараса Шевченка - в полум'яних рядках його поезій, у гнівному заклику порвати кайдани, в ніжних, найлюдяніших словах любові до людини, схиляння перед жінкою-матірю, у патріотичному возвеличенні рідної землі. | |
Ж91 Ж91 Жур Петро. Літо перше : З хроніки життя і творчості Тараса Шевченко / П. Жур. – К. : Дніпро, 1979. – 280 с. : портр., іл. Примірники: всього: - 1 (науковий абонемент) В книзі розповідається про першу подорож Т. Шевченка на Україну літом 1843 р., висвітлюються контакти українського поета з культурним середовищем того часу, його відносини з сучасниками - російськими та українськими літераторами, художниками, громадськими діячами. Велика увага приділяється соціальному фонові. Дослідження, в якому зібрано великий та цікавий матеріал пізнавального і історичного значення, зацікавить як спеціалістів, так і широке коло читачів. | |
78(Н) З-17 Зайко Мирослава Антонівна. Тарас Шевченко і музика [Ноти] : альбом вибраних матеріалів / М. А. Зайко. – Тернопіль : Навчальна книга-Богдан, 2014. – 60 с. ; ноти. Примірники: всього:1 - ЧЗ МУЗ. МИСТ.(1) В основі видання — літературно-музична композиція «Тарас Шевченко і музика», яку авторка виконувала як літературно-музична лектриса впродовж багатьох років. Тут подано фортепіанні твори, присвячені, пам’яті Т.Г. Шевченка, його улюблені пісні й поезії, надекламовані, награні і наспівані на звукодиски. Альбом від французького album — книга, зошит для записів привітальних віршів, відкритих листів, відгуків про виставки, виступи, презентації, для послань, побажань, для марок, рисунків, дружніх шаржів, листівок. Зміст і ідея репрезентованого Альбому відповідає як назві так і друкованому жанру. Рекомендується для учнів і викладачів музичних та інших навчальних закладів України, усіх поціновувачів творчості Кобзаря | |
8У1.3 З-17 Зайцев Павло Іванович. Життя Тараса Шевченка / П. І. Зайцев. – К. : Обереги, 2004. – 480 с. – (Бібліотека українського раритету) Примірники: всього:10 - ЧЗ ЗАГАЛЬНА(2), ЗБЕРІГ(1), НАУК. АБОНЕМЕНТ(7) Талановита монографія видатного шевченкознавця Павла Зайцева своєчасно не дійшла до свого основного читача. Внаслідок драматичного перебігу історичних подій в Україні ця, єдина у своєму роді, правдива біографія Тараса Шевченка була неприйнятною для цензурних приписів різної, часом протилежної орієнтації. Книга розкриває і утверджує перед читачем новий, нетрадиційний образ Шевченка й водночас повертає із забуття добре ім'я автора. | |
8У1.3 К78 Краєзнавча Шевченкіана України : матеріали ХІІІ Всеукраїнської наукової історико-краєзнавчої конференції, присвяченої 200-річчю від дня народження Шевченка М. Канів, 24-25 жовтня 2014 р. / за ред. О. П. Реєнта. – Черкаси, 2014. – 364 с. Примірники: всього:1 - ЗБЕРІГАННЯ(1) ХІІІ Всеукраїнську наукову історико-краєзнавчу конференцію «Краєзнавча Шевченкіана України», присвячену 200-річчю від дня народження Т. Г. Шевченка організувала НСКУ Представницьке наукове зібрання відбулося 24 – 25 жовтня 2014 року в Шевченківському національному заповіднику у Каневі. Цією конференцією Національна спілка краєзнавців України та її регіональні організації продовжили заходи ювілейного Шевченківського року. На конференції у доповідях та повідомленнях охарактеризовано шевченківські традиції в різних куточках України, розкрито різні аспекти життя і творчості Т. Г. Шевченка, показано широку палітру форм і художньо-мистецьких засобів вшанування пам’яті Т. Г. Шевченка та популяризації його творчої спадщини в регіонах держави. | |
8У1.3 К75 Коцюбинська Михайлина Хомівна. Етюди про поетику Шевченка : літературно-критичний нарис / М. Коцюбинська. – К. : Рад. письменник, 1990. – 272 с. Примірники: всього:2 - ЧЗ ЗАГАЛЬНА(1), НАУК. АБОНЕМЕНТ(1) В книзі досліджено феномен Шевченкової «простоти» — дуже непростий, неоднозначний, багатоплановий, показано новаторський характер Його поетичної експресії. Проаналізовано образні взаємини між його поезією і народною піснею. Накреслено інтонаційний образ поета, розглянуто повторюваність образів, характерну для системи його художнього мислення. Основна мета книги — спроба поглянути на сучасність «Шевченковими очима», показати, що уроки Шевченка глибоко актуальні для розвитку сучасного україн¬ського поетичного слова. | |
8У1.3 Л48 Лепкий Богдан Сильвестрович. Про життя і твори Тараса Шевченка / Б. С. Лепкий. – К. : Україна, 1994. – 173 с. : мал. Примірники: всього:9 - НАУК. АБОНЕМЕНТ(7), ЧЗ ЗАГАЛЬНА(2) Книга про геніального українського народного поета, художника, мислителя Тараса Шевченка належить перу Богдана Лепкого (1872-1941), чий багатий доробок на ниві української літератури, після довгих десятиліть забуття повертається читачам України. | |
Н35 Національний музей Тараса Шевченка : [альбом] / упоряд.: Т. Андрущенко, С. Гальченко. – К.: Мистецтво, 2002. – 224 с.: іл. – Текстівки англ., рез. англ., нім., рос., фр. Примірники: всього: 1 Альбом представляє значну частину мистецької колекції творів Тараса Шевченка, рукописи його поезій, прижиттєві видання, меморіальні речі, що зберігаються в Національному музеї Тараса Шевченка. Це неоціненна спадщина генія, постать і творчість якого сфокусувала в собі буття українського народу на всі часи. Репродукції художніх творів супроводжуються науковими коментарями. | |
8У1.3 Т19 Шевченко Тарас. "Я так її, я так люблю..." : вибрані вірші та поеми / упоряд. і прим. М. М. Павлюка ; вст. ст. М. Г. Жулинського. – К. : Либідь, 2004. – 704 с.; іл. Примірники: всього:6 - ЧЗ ЗАГАЛЬНА(1), ЗБЕРІГ(3), НАУК. АБОНЕМЕНТ(2) Монографія присвячена питанням взаємозв'язку поетичної і мистецької творчості поета, художника, мислителя Т. Г. Шевченка. Висвітлюється доля його поетичної та мистецької спадщини, простежується історія їх дослідження. Аналізуються однойменні поетичні та малярські твори Шевченка. | |
8У1.3 Т19 Тарахан-Береза, Зінаїда Панасівна. Шевченко - поет і художник : (до проблеми єдності образного мислення) / З. П. Тарахан-Береза ; АН України, Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, Ін-т мистецтвознавства та етнографії ім. М. Т. Рильського. – К. : Наукова думка, 1985. – 183 с. Примірники: всього:6 - ЧЗ ЗАГАЛЬНА(1), ЗБЕРІГ(3), НАУК. АБОНЕМЕНТ(2) Монографія присвячена питанням взаємозв'язку поетичної і мистецької творчості поета, художника, мислителя Т. Г. Шевченка. Висвітлюється доля його поетичної та мистецької спадщини, простежується історія їх дослідження. Аналізуються однойменні поетичні та малярські твори Шевченка. | |
016 : 8У1 Ш37 Тарас Шевченко і Вінниччина : 190-річчю від дня народження присвячується : біобліографічний покажчик / уклад.: Г. Авраменко, О. Кізян, Б. Хоменко ; Вінницька ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва, ВДПУ ім. М. Коцюбинського. – Вінниця, 2004. – 107 с Примірники: всього:1 - БІБЛІОГРАФІЯ(1) Покажчик "Тарас Шевченко і Вінниччина" є другим доповненим і переробленим виданням про зв'язки великого українського поета, художника і мислителя з нашим краєм та вшанування його пам'яті на Вінниччині. Видання буде корисним науковцям, учителям, бібліотекарям, студентам, краєзнавцям, широкому загалу вінничан, яких цікавить дана тема. | |
8У1.3 Ц28 Цвілюк Семен Антонович. Історична мудрість Великого Кобзаря : історизм і соціально-політичний вимір епічних творів Тараса Шевченка / С. А. Цвілюк. – Одеса : Маяк, 2008. – 312 с. Примірники: всього:3 - ЗБЕРІГ(1), ЧЗ ЗАГАЛЬНА(1), НАУК. АБОНЕМЕНТ(1) | |
Я94 Яцюк В. М. "Не забудьте пом'янути"...: Шевченківська листівка як пам'ятка історії та культури, 1890-1940 / В. М. Яцюк. – К. : Криниця, 2004. – 488 с.: іл. – Текст укр., англ. – (Не забудьте пом'янути) Примірники: всього:6 - ЧЗ ЗАГАЛЬНА(1), ЗБЕРІГ(3), НАУК. АБОНЕМЕНТ(2) У щедро ілюстрованому виданні вперше на рівні монографічного дослідження висвітлюється історія з'яви старих шевченківських поштових карток і тлумачиться їхній зміст. Розмаїття листівок розглядається в літературно-художньому контексті як оригінальний і досі маловивчений шар української історії та культури. У дослідженні багато місця відведено питанням класифікації, встановлення авторства, часу й місця друку цих промовистих мініатюрних пам'яток, значена частина з яких публікується вперше. За кількістю зібраного філокартичного матеріалу, присвяченого одній історичній постаті, грунтовністю його опрацювання монографія не має аналогів. Розрахована на науковців, митців, музейників, колекціонерів, а також усіх, хто цікавиться історією та культурою України. |
ВСЬОГО ПРЕДСТВЛЕНО 810 ДЖЕРЕЛ.