Створення Пересопницького Євангелія збігається з часом проникнення в українські землі ренесансних впливів. Щоправда, сам матеріал і письмо Євангелія відображали ще середньовічні традиції: рукопис на пергаменті й пізній устав у XVI ст. були радше анахронізмом, даниною давнині. Давні візантійські традиції помітні в мініатюрах Пересопницького Євангелія | ||||
Сам факт перекладу Святого Письма народною мовою тісно пов’язаний з реаліями XVI ст., а саме з Реформацією. Біблію перекладено німецькою (Мартін Лютер), англійською, французькою мовами. Ще 1489 р. з’явився чеський переклад Святого Письма. Робилося це в рамках основної ідеї Реформації — максимального усунення посередників між людиною і Богом. | ||||
З тексту відоме ім’я переписувача, ним став син протопопа Михайло Василевич із Сянока. Про себе він писав, що приступив до роботи, „сподіваючись на те слово Тобі Владики і Христа мого, а не по моїй розумітності“. Більшість дослідників, починаючи від Павла Житецького, визнає Михайла Василевича основним переписувачем, перекладачем і, можливо, ілюстратором рукопису. Стосовно останнього, то нещодавно з’явилася праця художника і дослідника Лева Скопа, який вважає автором мініатюр Пересопницького Євангелія видатного іконописця другої половини XVI ст. Федуска зі Самбора | ||||
Євангеліє було перекладено із церковнослов'янської мови болгарської редакції. Переклад відрізняється за якістю: ближче до церковнослов'янського оригіналу перекладено Євангелія від Матвія і Марка, а ближче до народної мови — Євангеліє від Луки і, меншою мірою, від Іооана. Пересопницьке Євангеліє засвідчує загальний високий рівень української культури, що виявляється у справі книговидання, яка в той час була однією з найвагоміших у суспільному розвитку, у виконанні писемних форм, розміщенні тексту, способу перекладу, створенні так званих сумаріїв, у яких викладено зміст розділів, витворенні високої перекладацької стилістики і участі у творенні книги представників різних українських суспільних прошарків | ||||
Пересопницьке Євангеліє не було унікальним випадком перекладу Святого Письма тогочасною українською мовою. Вслід за ним лише на Волині з’явилися інші богослужбові рукописи: Волинське Євангеліє 1571 р. (писане у Володимирі), Новий Заповіт у перекладі 1581 р. Валентина Негалівського (у м. Хорошеві), Літківське Євангеліє 1595 р. (писане в Луцьку) | ||||
- У 2001 році Інститутом української мови НАН України здійснено транслітероване видання Євангелія із науковою обробкою — впорядкуванням, дослідженнями, словопокажчиками, загальний наклад книги склав 500 примірників.
| ||||
Починаючи з 1991 року, стало традицією під час присяги Президента на вірність народові України поряд з Конституцією України та Актом проголошення незалежності України класти Пересопницьке Євангеліє, як найдорожчу духовну святиню | ||||
| Книга Пересопницьке Євангеліє свого часу стала важливим чинником утвердження живої української мови: представники українського суспільства відчували потребу впроваджувати її в релігійний вжиток. Пам'ятка містить унікальний матеріал для вивчення історії української мови на всіх її рівнях та взаємодії народнорозмовних і книжних елементів в українській літературно-писемній мові XVI ст. Написане пізнім уставом і багато орнаментоване, Пересопницьке Євангеліє цікавить українських дослідників мови наявними рисами західнобойківських і південноволинських говірок, лексичними церковнослов’янізмами та полонізмами. В історії кожного народу знайдеться небагато книг, які він через віки зберігає й відносить до особливих, знакових, символічних, вважає їх своїми реліквіями та священною пам'яткою. Пересопницьке Євангеліє належить саме до таких книг.
| Після святкування, зусиллями Православної церкви, "Пересопницю" презентовано в Києві, Хмельницькому, Донецьку, Шостках, Луцьку, Конотопі, Ізяславі, Севастополі. Згодом "Пересопниця" почала крокувати світом: Іспанія, Велика Британія, Сполучені Штати Америки, канадський парламент, Польща, Єрусалим, Російська Федерація. |
Книги | Статті | Мультимедійні видання | Електронні мережеві видання | Інтернет-джерела |