| БІОГРАФІЯ В ДАТАХ |
| ПОЕТ. ПАТРІОТ. ГРОМАДЯНИН |
| ЕТНОГРАФ. ПЕРЕКЛАДАЧ |
| ВІНОК ПОЕЗІЙ |
| Б І Б Л І О Г Р А Ф І Я |
| А Р Х І В В И С Т А В О К |
«Все для людини і завжди з людиною — цей заповіт Рильський проніс крізь бурю і сніг, крізь усе своє життя». Михайло Стельмах |
«…Рильський досить витончений і складний поет… І живе він зі своїм часом, напружено і уважно в навколишнє життя вдивляється, уміє помічати в його глибині струю вічно людського, близького всім часам і народам». Микола Зеров |
| «Лицар краси і добра» Максим Рильський – перекладач, академік, фольклорист, талановитий педагог. Та передусім Максим Тадейович – видатний поет, продовжувач славних традицій класичної літератури |
| «Названо мене Максимом - на честь одного із героїв нашої минувшини, Максима Залізняка. Ім'я це прибрав мені батько з своїми друзями - Лисенком, Антоновичем. При цьому тихенько й проспівано пісню: «Максим козак Залізняк»» |
| «Село на Київщині... Босі діти з засмаленими ногами, з пастушими торбинками через плечі... Вечірні співи дівчат, що солодкою луною пливуть у далечінь, парубочі розгонисті пісні... Солов'їні жагучі ночі, жаб'ячий хор і гукання водяного бугая... Світ - як таємнича, ледве розкрита книга... Дитинство моє, юність моя» |
| «До гімназії мене віддано просто в третій клас. До того готували мене домашні вчителі. Гімназія...
Заведено в споминах лаяти стару школу, подавати її читачеві чимось на кшалт "Бурси" Помяловського»... Я цим уторованим шляхом не піду. Хоч і погане слово знайдеться - добре хай буде першим. Тепло стає на серці. коли згадую я першу мою вчительку мови - Надію Новоборську, ... милого нашого словесника Олексія Левицького, але найглибший слід у душі залишив наш Дмитро Ревуцький, брат славного композитора...» |
| «Десь у класі четвертому почав я друкувати свої вірші, а 1910-го року вийшла в світ перша моя книжечка "На білих островах"... Від тоді почав я вважати себе справжнім літератором...» |
| Як свідчать його колишні вихованці, учителем М. Рильський був прекрасним. Діти любили його. Як педагога, Максима Тадейовича не могли не хвилювати негаразди з викладанням української мови та літератури в зашкарублій у догматичних приписах радянській школі. «Як слід викладати найблагородніший і найважливіший з усіх шкільних предметів?» - запитує себе Рильський і відповідає: «Уміло, чесно й талановито. Два перших визначення - обов’язкові для викладання. Третє - бажане. А ще одне: з любов’ю, коли щось любиш, любов твоя не може не передатись іншим» |
Максим Рильський визначний громадський діяч – депутат Верховної Ради СРСР п’ятьох скликань поспіль.
|
І гнеться дерево від плоду, і не страшний, моє дитя, нам час останнього походу без вороття - без вороття М. Рильський |
|
Коли серця у нас живі? Хай сміються з нас, глузують —
Нам байдуже, Максим Рильський |
Ще в студентські роки батька поета Тадея Рильського сталася знакова подія - Голова київської громади польських студентів університету св. Володимира Тадей Рильський разом з Володимиром Антоновичем та групою інших польських студентів-аристократів публічно заявили, що вони не поляки, а українці. І що їхній обов'язок перестати бути паразитами на тілі народу, вивчити досконало мову, культуру й історію України та віддати все своє життя нації, серед якої живуть.
Тадей Рильський, разом із Володимиром Антоновичем та групою інших польських студентів вирішили присвятити себе вивченню історії України. В історії цей рух відомий як рух хлопоманів. Тадей Рильський опублікував чимало статей про Коліївщину, побут, звичаї, фольклор українського народу.
Ще в останній рік життя Тараса Шевченка вони виклали в журналі «Основа» свої погляди та заснували в Києві «Громаду», яка взяла у Шевченка-Куліша-Костомарова естафету українського відродження. Потім деякі з них стали співтворцями журналу «Киевская старина».
Гідний свого батька, Максим Рильський поклав життя на службу українській поезії.
Близько шістдесяти років тривала діяльність М. Рильського в українській поезії, в якій він посів за значенням свого художнього внеску, одне з перших місць після Івана Франка і Лесі Українки.
Вивчення лірики Рильського — це непочата цілина, справа майбутнього. Сьогодні навіть ще неможливо мати її всю на руках. Передсмертний десятитомник творів Рильського не включає майже половини поезій 20-х років, тобто — найкращої його лірики. А видання 20-х років сьогодні важко, а то й неможливо роздобути.
Рильський дебютував у неоромантичному стилі Олеся. Другим його щаблем був символізм, який захоплював його у творах Бодлера, Рембо, Маллярме і Верлена, а також Блока і Анненського. Від романтизму і символізму та від української народної пісні взяв Рильський увагу до музикальної основи поезії. Звідси навіть його сонети і октави звучать часом, як пісня.
Максима Рильського, Миколу Зерова, Павла Филиповича, Михайла Драй-Хмару, Освальда Бургардта об’єднували поглиблений інтерес до загальнолюдських цінностей, прагнення підняти престиж художнього слова, з його допомогою вирішувати філософські, історичні, морально-етичні проблеми. Так ці поети намагалися оберігати українську літературу від примітивізму, поширюваного графоманами, котрі нібито писали на «злобу дня».
Перше, що вражає в ліриці Рильського, — це багатство її мотивів. До традиційних мотивів української поезії Рильський додав поезії античної і західньоєвропейської. Плюс нові мотиви, зроджені українською революцією і відродженням 1917—1929 років. З цього боку лірику Рильського можна назвати многозначним поетичним звітом про життя.
Книжки лірики: «Синя далечінь» (1922), «Крізь бурю й сніг» (1925), «Під осінніми зорями» (друга редакція 1926), «Тринадцята весна» (1926), «Де сходяться дороги» (1929), «Гомін і відгомін» (1929) — це певний хід на вершини майстерності, дозрівання таланту і його власного стилю. Так само поеми «Чумаки» (1924), «Крізь бурю й сніг» (1925), «Сіно» (1927), «Кінь» (1927).
В роки 1941-1944 поезія М. Рильського йшла врівень з подіями, безпосередньо виростала з них, як пісні всіх найкращих поетів. Вона зміцнювала любов до Батьківщини, ненависть до лютого ворога, волю до перемоги.
В усіх творах М. Рильського цього часу чується один основний мотив: віра в перемогу людяності над звірством. Україна не може загинути, не може бути стертий з лиця землі народ, що створив велику культуру, що висунув Шевченка, Франка, чудових музикантів, артистів.
Він обстоював право поета бути схожим на птаха, що означало бути самим собою. Бути собою — усупереч несамовитим ревнителям “бунтівничого плуга”, які взялися “цілий світ од ярем увільнить”, і тепер у революційному запалі ладні наставити для неслухняних птахів... нових кліток.
М. Рильський уникає патетики й пафосу, його стиль — спокійний роздум, прикрашений інколи м’якою іронією чи й самоіронією:
|
Є ланцюги, що їх не можна рвать, Немов у тілі вен або артерій. Чи ж сором Марксу Гракхові подать Братерську руку? Так от білі двері Краса в минуле вміє одчинять І в будуче. Серед шалених прерій І в тундрі, де сивіє бідний мох, Нам світять Гейне, Тютчев, Архілох. |
Нагадування про вічне, про красу класичного мистецтва, іронічні застереження стосовно культу “криці та бетону”, що витісняють “квітки й соловейків”.
Збiрка "Троянди й виноград" була однiєю з тих поетичних книжок, якi вiдкривали новий перiод розвитку української лiтератури. Вся вона осяяна отим свiтлом, що характеризувало лiрику збірки "Синя далечь", кращi твори Рильського неокласичного етапу його творчостi. Через символiчнi образи троянд i винограду глибоко й поетично розкрито радiсть повнокровного буття людини, мудро показано, в чому полягає сенс, глибина її щастя.
Перу Максима Рильського належать і вірші для дітей. На його вірші написано декілька пісень.
Зі спогадів про Максима Рильського ми довідуємося, що поет страждав через неможливість до кінця виразити свої думки, проте він знаходив можливість переосмислено, в метафоричній формі донести до читача ті глибинні думки, що непокоїли його.
|
Плюскочуться білі качки В басейні під тінню каштана, На крилах блищать крапельки, А в краплі — життя океана. Хіба я не крапля мала, Що світ необмежний одбила, — Лиш грунту свого не знайшла, Лиш крила родимі згубила! |
Максим Рильський був різносторонньою людиною. Він мав дар музиканта, добре грав на фортепіано, слухав знаменитих співаків і народних кобзарів. Серед його найближчих друзів видатні актори, музиканти, співаки. Відомо, що він був солістом аматорського джаз-бенду, а в юності, разом з братами Іваном та Богданом, грав в аматорських спектаклях. Поет вважав, що музика зачіпає такі струни людської душі, які непідвладні іншим видам мистецтва.
Зі спогадів Олега Килимника: «Іноді вечорами ми збиралися в клубі і Максим Тадейович сідав за рояль. Я вперше тоді дізнався, що він - прекрасний музикант, навіть композитор. Великий поет майстерно виконував свої власні твори».
У поетичному доробку поета є такі вірші, як «Бетховен», «Шопен», «Пісня», «Пісні», «Іванові Козловському», у яких розкрито велику силу музики і пісні.
Як досвідчений знавець класики, людина ерудована, він широко використовує історичні та літературні асоціації, паралелі, що створює особливий колорит поетичних творів. Вражають у віршах розгорнуті образи-символи.
Різноманітність і багатство творчої спадщини Максима Рильського — незвичайні. Вже після смерті поета було видано книжку його ранньої новелістики "Бабине літо" (1967) — новели, оповідання, етюди.
М. Рильський – поет-учений, поет-ерудит. У царстві мудрості й краси він сповідує ідеал високоосвіченого митця, він весь у пошуках краси й душевної рівноваги. Мав лагідну вдачу, але бував він дуже сердитим, коли справа стосувалася недбалості або безвідповідальності (особливо у перекладачів). Був дотепним і гострим, любив іронічну посмішку, міг особливо м'яко покепкувати.
Максим Рильський високо цінував дружбу. Його пов'язувала багаторічна дружба з Остапом Вишнею, Іваном Козловським, Володимиром Сосюрою, Андрієм Малишко.
|
Його улюблений вислів був: «Сім раз подумай про кого-небуть погано, а за восьмим зроби йому хороше» |
«Характер Максима Рильського поєднував розум з добротою, його мудрість лагідна і, мабуть, тому незаперечна» (Д. Павличко).
А ще Максим Рильський любив природу, захоплювався садівництвом, мисливством (скоріш спортивним), в останні роки життя полюбляв посидіти з вудочкою.
Змалку Максим Рильський познайомився з українською творчою елітою, з композитором М. Лисенком, етнографом, дослідником і збирачем українських народних дум та пісень Д. Ревуцьким, актором і режисером П. Саксаганським, етнографом та фольклористом О. Русовим, які справили на нього великий вплив.
Взірцем перекладацької майстерності є його переклад «Пана Тадеуша» А. Міцкевича. Досконалі його переклади з французької: від класики XVII ст. до поезій Верлена, зокрема «Ернані» В. Гюго, «Сірано де Бержерак» Е. Ростана та ін. З англійської він переклав В. Шекспіра «Король Лір», «Ромео та Джульєтту», сонети; з російської – О. Пушкіна «Євгеній Онєгіна» та ін. |
Він переклав з 13 мов понад чверть мільйона рядків поезії; автор кількох книжок статей, редактор численної кількості різних поетичних та етнографічних видань. Оглядаючись на ці гори виконаної роботи, можна дивуватися, коли ж він мав час бути ще й безжурною птицею, мисливцем, вірним другом? Хто багато працює — той має час... Секрет того чуда також у тому, що він мав талант до праці, споряджений таким першорядним мотором, як любов. Він любив свою творчу працю так само, як любив жінку, природу, мисливство, життя, — любив для них — не для себе.
Поетичні переклади М. Т. Рильського становлять кілька томів його творів. Вони заслуговують окремого наукового дослідження як творча школа, як лабораторія митця і джерело збагачення і шліфування української віршової мови, її удосконалення, вироблення гнучкості і багатогранності вислову. Творча праця М. Рильського як перекладача багато дала йому самому у становленні його поетичної культури вислову, а також багатьом іншим поетам слов’янських літератур.
Робота над перекладом «Пана Тадеуша» була для Рильського прекрасною школою поетичної майстерності, де йому доводилося бути і мовознавцем, і істориком літератури. У численних статтях і передмовах до цього та до інших перекладів улюбленого польського поета, Рильський підкреслював в його творчості глибокий патріотизм, волелюбні устремління, мрії про майбутнє братерство слов'ян, що споріднюють Міцкевича з Пушкіним і Шевченком.
|
Ізнов «Тадеуша» я розгорнув,
Розклав папір, вікно завісив синє, Знов шляхта гомонить передо мною, Драпується у романтичність Граф, Знов ріг мисливський грає над борами І кида в небо тріумфальний клич. Знов я дивую майстрові, що вмів Такою певною вести рукою Свавольне панство. |
Поняття дружби між народами було для поета не пустим звуком.
І. Франко колись писав, що переклади сприяють зближенню і взаєморозумінню народів, перекидають «золотий міст» між ними. Поруч з цим благородним завданням виховання почуття інтернаціональної солідарності Рильський висуває ще інше: переклади сприяють розвиткові української «мовної культури», отже, збагаченню літератури.
Це також наполеглива боротьба з матеріалом рідної мови, створювання нових мовних, отже, і ідейних цінностей. Саме ці риси і характеризують Рильського як перекладача слов'янських поетів — Пушкіна, Міцкевича, Некрасова, Брюсова, французьких поетів — Буало, Корнеля, Расіна, Мольєра, Вольтера, Гюго, Ростана та інших, як співавтора перекладів першої частини славетної поеми Данте і комедії Грибоєдова «Лихо з розуму» і перекладача багатьох інших геніальних і талановитих творів світової літератури.
Рильський уміє засобами рідної мови (як треба знати її в усьому її невичерпному лексичному і стилістичному багатстві!) відтворювати класиків, передавати рідною мовою іронію Вольтера («Орлеанська діва»), прозору ясність пушкінського вірша, селянську говірку Некрасова, романтичний пафос Ростана («Сірано де Бержерак»), різноманітну мальовничість Міцкевича. Хоч би якого поета перекладав Рильський, він завжди дає високопоетичний твір, збагачуючи скарбницю української літератури.
Максим Рильський створив поетичні переспіви геніальної поеми, створеної Київською Руссю - «Слова о полку Ігоревім», і сербських епічних пісень.
Слов'янський світ Максим Рильський любив особливо. Він багато бачив, багато знав, багато подорожував. Його поїздки до Болгарії, Чехословаччини, Польщі, Югославії - то ціла епопея дружніх зустрічей, радісних почуттів та відкрить.
Вагому спадщину залишив М. Рильський в галузі літературно-художньої критики і літературознавства. Як учений i критик М. Рильський багато зробив для осмислення iсторiї лiтератури та ii сучасного стану. Перу поета належать також працi з фольклористики, мистецтвознавства, мовознавства (лексикографii та стилiстики украiнськоi мови), теорiї перекладу.
Під керівництвом М. Т. Рильського Інститут народної творчості і мистецтв було перетворено в Інститут мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР з відділами словесного фольклору, музичного фольклору, образотворчого мистецтва, музики і театру, етнографії, фондів.
Інститут провів велику науково-дослідну роботу й став визначним науковим центром у царині вивчення культури й мистецтва українського народу. З 1947 по 1958 р. видавались "Наукові записки" (т. І - ІV) з питань мистецтва, фольклору та етнографії; з 1957 р. друкованим органом є журнал "Народна творчість та етнографія".
Зі спогадів Івана Білодіда: «Максим Тадейович, потім К. Г. Гуслистий, посилена і цілеспрямована група, дійсно відновила і розвинула етнографічні й антропологічні дослідження АН УРСР. Багато віддав Максим Тадейович сил фольклористиці, епосу українському і загальнослов'янському».
Зі спогадів Тетяни Волгіної - співробітника Інституту народної творчості і мистецтв: «Де б він не з’являвся, його завше оточували люди. Навіть додому з зібрання він повертався в галасливій компанії літераторів... щось обговорюючи, сперечаючись, а подеколи зігріваючи супутників влучними жартами та дотепними каламбурами.Я й дотепер начебто бачу цю неспішну ходу вулицею Леніна: в центрі Максим Тадейович із розбухлим від рукописів портфелем, а навколо Копиленко, який випромінює радість, бездоганно ввічливий Ушаков, задумливо-мовчазний Сосюра, молодий Микола Шпак із неправдоподібно синіми очима, Кость Герасименко, Смілянський... Глибиною знання, чуйністю до поетичного слова, щедрим, відкритим серцем, сонячною своєю поезією зачаровував Максим Рильський кожного, кому випала нагода бачити його та слухати».
|
Література й народна поезія - рідні сестри, що взаємно збагачуються.
М. Т. Рильський |
У липні 1964 р. Інститут одержав ім'я М.Т. Рильського, а у його структурі з'явились відділи музикознавства, театрознавства, кінознавства.
Наприкінці 80-х років завершено найповніше 20-томне наукове видання творів Максима Рильського.
На відзнаку величезного внеску Максима Рильського в перекладацьку справу, в 1972 році, Постановою Ради Міністрів УРСР, започатковано щорічну премію імені Максима Рильського за кращий художній переклад творів світової літератури. З того часу лауреатами стали понад 60 митців України. Серед них: Дмитро Павличко, Галина Кирпа, Григорій Кочур, Микола Лукаш, Роман Лубківський та інші.
| Книги | Статті | Медіа-ресурси | Інтернет-джерела |
| Книги | Праці викладачів | Статті |
Для повернення до даного розділу - використовуйте вертикальну кнопку "Бібліографія"
Для повернення до початку документа - використовуєте стрілку
 |
8У6 Р50 Рильський, Богдан Максимович. Мандрівка в молодість батька / Б. М. Рильський. – 2-ге вид. доп. – К. : Київська правда, 2004. – 144 с. : портр., фото. Примірники: всього:6 - ЧЗ ЗАГАЛЬНА(1), ЗБЕРІГ(1), НАУК. АБОНЕМЕНТ(4) Ця книжка - синівські спогади про батька - славетного українського поета-класика Максима Рильського, про рідних та близьких йому людей, які жили в складну й драматичну епоху 30-60-х років 20 ст. Упорядкування Київського літературно-меморіального музею М. Т. Рильського. Використані в книжці фотодокументи взяті з фондів літературно-меморіального музею М. Т. Рильського та сімейного архіву.  | 
|
 |
8У2 Н44 Незабутній Максим Рильський : спогади. – К. : Дніпро, 1968. – 430 с. : портр. Далеко не всі факти життєвого і творчого шляху Максима Рильского відомі цінителям його таланту. Цей збірник має розповісти читачеві про Максима Рильського як поета, людину і громадського діяча. Спогадами про видатного поета діляться люди, які близько знали його в житті і творчій праці, дружили з ним чи багато разів зустрічалися на різних форумах, з’їздах, під час відпочинку, на полюванні чи вдома. Серед них: Павло Тичина, Іван Козловський, Володимир Сосюра, Юрій Смолич, Андрій Малишко, Платон Воронько, Михайло Стельмах, Іван Драч, Дмитро Павличко та ін. Книга призначена для найширшого кола читачів. Упорядкування, вступне слово та примітки Григорія Донця і Миколи Нагнибіди | 
|
 | 8Р1.1 С48 «Слово о полку Ігоревім» та його поетичні переклади і переспіви / вступна ст. Л. Махновця. – К. : Наукова думка, 1967. – 520 с. Максим Рильський плідно продовжував традицію поетичного трансформування і самостійної творчої розробки ідей та образів «Слова». Йому належить поетичний переспів «Слова о полку Ігоревім» - «Слово про Ігорів похід». Поетичні образи «Слова о полку Ігоревім» піднялися на смертний бій проти кривавого ворога - фашизму, в відомій поемі Максима Рильського «Слово про рідну матір». Присутність «Слова» ми бачимо і в інших поезіях Максима Рильського - «Записна книжка», «Слово про тугу й щастя» та ін. | 
|
 |
8У2
В31 Вервес, Григорій Давидович. Максим Рильський в колі слов'янських поетів / Г. Д. Вервес ; АН УРСР, Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка. – К. : Наукова думка, 1972. – 312 с. : іл., фото. Примірники: всього:6 - ЧЗ ЗАГАЛЬНА(2), ЗБЕРІГ(1), НАУК. АБОНЕМЕНТ(3) Розкриваючи багатогранний поетичний світ М. Рильського, одного з найбільших поетів сучасності, в зв’язках з поезією таких видатних митців слова XX ст., як В. Брюсов, О. Блок, М. Маяковський, П. Тичина, Ю. Тувім, Л. Новомеський, В. Незвал та ін., автор зосереджує увагу на співвідношенні традиційного й новаторського в творчості українського письменника, на специфіці його образної системи, своєрідності типізації. В книзі вперше зроблена спроба визначити загальнослов’янський контекст поезії Рильського, розкрити самобутність його поетичного голосу, показати дійовість його слова в тих великих духовних пошуках, якими живе передове людство нашого часу. Книги розрахована на тих, хто цікавиться розвитком сучасної поезії. | 
|
 | 8У2 Б61 Білодід, Іван Костянтинович. Поетична мова Максима Рильського : до 70-річчя з дня народження поета / І. К. Білодід ; відповід. ред. Г. П. Їжакевич ; АН УРСР, Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні. – К. : Наукова думка, 1965. – 174 с. : портр. Це монографічне дослідження висвітлює формування і розвиток словесно-художнього мистецтва М. Рильського у безпосередньому зв’язку з історією української віршованої мови. В праці схарактеризовані передові традиції культури поетичної мови в українській і російській літературі, боротьба проти модернізму і символізму. В семи розділах книги висвітлені як висновки про культуру української поетичної мови літератури соціалістичного реалізму, теоретичні проблеми боротьби за художньо-реалістичну поетичну мову, так і спеціальні питання словесно-художньої майстерності поета. Висвітлені такі компоненти поетичної мови М. Рильського, як афористичність вислову, епітет, образність, ремінісценції, засоби інтимізації, ритмомелодика, звукоживопис, крилатість слова та ін. Праця може бути використана як посібник з історії української літературної мови. Вона становить інтерес для студентів філологічних факультетів, письменників, перекладачів і широкої громадськості.
 | 
|
| Фільц Богдана. Корифей української культури XX століття : До 110-річчя від дня народження Максима Рильського / Б. Фільц // Народна творчість та етнографія. – 2005. – № 2. – С. 12-16: іл. – Бібліогр.: 5 назв.
|
| Силенко О. В. Максим Рильський – вірний лицар рідної мови : [усний журнал] / О. В. Силенко // Шкільна бібліотека. – 2009. – № 6. – С. 6-8.
|
| Волгіна, Тетяна. "Вічний промінь спогадів..." / Т. Волгіна // Кур`єр Кривбасу. – 2011. – № 264-265. – С. 346-354.
|
| Панченко, Володимир. Від "Білих островів" до "Знака терезів" (Поезія Максима Рильського 1910-1932 рр.) / В. Панченко // Слово і час. – 2006. – № 1. – С.3-14
|
| Аношкіна Г. "Читачу! Поглянь, усміхнись: я твій, я не вмер, я живий!" М. Рильський : урок-конференція з української літератури : 11 клас/ Галина Аношкіна //Українська мова й література в сучасній школі. – 2012. – № 10. – С. 67-70. – Бібліогр.: 3 назви.
|
 |
У6 К83 Кропивницький Марко, Тичина Павло, Рильський Максим та ін. [Звукозапис] [Електронний ресурс] : живі голоси. – Електрон. звукові дані. – К. : НРКУ, 2008 компакт-диск : зв. – (Класика української літератури). [Спільне видання Фонду Миколи Томенка "Справедлива країна" та Національної радіокомпанії України] Зміст: Рильський М. "Троянди й виноград". Рильський М. "Як явір простягає віти". Читає автор. Рильський М. "До Рони". Читає автор. Рильський М. "Пісні". Читає автор. | 
|
| 
| 
|
 |
 |
 |
