| Б І Б Л І О Г Р А Ф І Я |
Чарльз Діккенс – відомий англійський письменник, автор «Різдвяної історії», «Пригод Олівера Твіста», «Девіда Коперфільда», «Великих сподівань», «Великих надій», «Повісті про два міста», «Девіда Коперфільда»та багатьох інших книг, без яких ми сьогодні не уявляємо скарбниці літературної класики
| 
Діккенс в цитатах
| 
Нема на світі ще такого пагорба, вершини якого не досягла би наполегливість Я вірю і маю намір вселити людям віру в те, що на світі існує прекрасне, вірю, незважаючи на повне виродження суспільства, потребами якого нехтують Бачить Бог, ми марно соромимося своїх сліз, - вони як дощ, який змиває задушливий пил, що висушує наші серця Діти, хто б їх не виховував, нічого не відчувають так болісно, як несправедливість Ніколи не вірте тому, що здається; вірте тільки доказам. Немає кращого правила в житті
| 
Діккенс у цікавих фактахМандрівка до США описана в «Американських замітках», а також у деяких епізодах «Мартіна Чаззлвіта». Під час візиту Дікенс провів місяць у Нью-Йорку, читаючи лекції, виступаючи з підтримкою закону про авторські права й записуючи свої враження. Він зустрічався з такими визначними особами, як Вашингтон Ірвінг та Вільям Каллен Браянт. 14 лютого 1842 в Мангеттенському парковому театрі був влаштований бал на його честь, на який зібралося 3 тис. гостей. В «Американських замітках» Дікенс помістив нищівну критику рабства, наводячи очевидні свідчення жорстокості. А в 1846-му Діккенс був співзасновником Уранія-котеджу для жінок, що опинилися на дні. Кандидаток навчали читанню, письму та хатнім обов`язкам, що мало допомогти їм знову інтегруватися у суспільство. З 1847 по 1859 рік через котедж пройшло понад 100 жінок
| 
У 1843 році Діккенс написав перший твір із серії «Різдвяні оповідання». «Різдвяна пісня» мала такий успіх у публіки, що одне видавництво надрукувало її піратським накладом. Чарльз подав до суду, виграв справу, але судові витрати виявилися більшими, ніж очікував. Більше письменник ніколи не захищатиме в суді свої авторські права «Ну й скнарою він був, цей Скрудж! Ось вже хто вмів витискати соки, витягати жили, забивати в труну, загрібати, захоплювати, заграбастувати, вимагати... Умів, умів старий грішник! Це була не людина, а кремінь. Так, він був холодний і твердий, як кремінь, і ще нікому жодного разу в житті не вдалося висікти з його кам'яного серця хоч іскру співчуття. потайний, замкнутий, самотній ? він ховався як устриця в свою раковину. Душевний холод заморозив зсередини старечі риси його обличчя, загострив гачкуватий ніс, зморщив шкіру на щоках, скував ходу, змусив посиніти губи і почервоніти очі, зробив крижаним його скрипучий голос. І навіть його щетинисте підборіддя, рідке волосся і брови, здавалося, укрилися памороззю»
| 
У Діккенса була домашня птаха – ворон на ім`я Гріп. Після смерті птаха у 1841 році, Чарльз зробив з нього опудало Діккенс активно цікавився паранормальними явищами і навіть був пов'язаний з відомою лондонською слідчою групою «The Ghost Club». Група розглядала справи, які на то момент вважалися надприродними
| 
З самого початку відносин Чарльз Діккенс заявив своїй майбутній дружині Кетрін Хогарт, що її основне призначення - народжувати дітей і робити те, що він їй скаже. За роки їхнього спільного життя вона народила десять дітей, і весь цей час беззаперечно виконувала будь-яку вказівку чоловіка Діккенс дав кожному зі своїх десяти дітей прізвиська. Але і саме родинне прізвище є незвичайним. Англійська фраза «What the Dickens!» українською звучить щось на кшталт «Якого дідька!».
| 
Однією з особливостей творчості Чарльза Діккенса є його майстерність у створенні найрізноманітніших персонажів. Читаючи Діккенса, часто відчуваємо свою схожість на його героїв. І це зовсім не дивно, адже за основу створених образів Діккенс взяв найяскравіші риси реальних людей, з якими свого часу був знайомий
| 
Критики часто говорили, що Діккенсу ніколи не увійти до числа кращих письменників англійської літератури. Навіть сам Оскар Вайльд не сприймав всерйоз твори Діккенса, проте, не досягнувши й 30 років Чарльз став справжньою зіркою, чию славу і популярність цілком можна порівняти з популярністю сучасних кінозірок Деякі критики називали Дікенса майстром прози та хвалили за численних унікальних персонажів і яскраве зображення суспільства, інші ж звинувачували його в надмірній сентиментальності, незвичайних подіях та гротескних образах
| 
Діккенса вважали диваком, адже він кожні 50 рядків написаного запивав ковтком гарячої води. Він був забобонною людиною: до всього торкався тричі - на удачу, вважав п’ятницю своїм щасливим днем, а в день виходу останньої частини чергового роману неодмінно їхав з Лондона Андерсен був хорошим другом Діккенса, і у 1857 році гостював у письменника п'ять тижнів. Після того, як Ганс поїхав, Чарльз написав на дзеркалі в кімнаті для гостей «Ганс Андерсен спав у цій кімнаті протягом п'яти тижнів, які, здавалося, тривали століття!» Джордж Генрі Люіс, головний редактор журналу "Фортнайтлі ревю" стверджував, що Діккенс якось сказав йому, що кожне слово, перед тим, як перейти на папір, спочатку досить чітко лунає вголос, а персонажі спілкуються з письменником...
| 
| 
Володіючи неабияким акторським даром, письменник виступав з публічними читаннями своїх творів, і йому незмінно супроводжував величезний успіх. Автор розпочав серію перших публічних читань своїх творів у Лондоні. Після десятиденного відпочинку він відправився у виснажливий амбіційний тур усією Англією, Шотландією та Ірландією. Тур продовжувався 3 місяці, письменник здійснив 87 читань, іноді двічі на день У Чарльза Діккенса є оповідання «Сигнальник» частково побудоване на власному досвіді. У 1865 році Діккенс потрапив у залізничну аварію в Степлгерсті, коли сім вагонів поїзда впали з мосту. Письменник знаходився у єдиному вагоні першого класу, який втримався на рейках, і почав допомагати постраждалим ще до прибуття рятувальників. Діккенсу вдалося вижити, але після цієї катастрофи його літературна робота значно сповільнилася
| 
Діккес помер через п'ять років після залізничної аварії. Під час похорону Діккенса присутнім роздали епітафію зі словами: "На пам'ять про Чарлза Дікенса (найпопулярнішого письменника Англії)... Він співчував бідним, знедоленим і пригнобленим; і зі смертю один із найвизначніших письменників Англії втрачений для світу" Стверджують, що останні слова Дікенса: "Будьте природними, діти. Для письменника природне виконання всіх правил мистецтва"
| 
Після смерті письменника, хтось із шанувальників його таланту, не послухався заповіту Діккенса не ставити йому пам'ятників, але сім’я Діккенса відмовилася від скульптури, і та, в результаті, знайшла притулок у філадельфійському Кларк-парку
| 
Саме після смерті Діккенс став справжнім ідолом англійської літератури. Популярність творів Дікенса завжди була дуже високою, вони ніколи не припиняли видаватися. Саме Діккенс відкрив для літератури і поетизував світ нетрів і звичаї їхніх мешканців. Співчуваючи героям, він наводить дію до благополучного фіналу, який винагороджує їх за страждання і приниження. Твори Дікенса пронизані дотепністю, що вплинуло на оригінальність національного характеру і способу мислення, відомого у світі як «англійський гумор»
| 
Діккенс був досить плодовитим письменником, дописувачем, майстром епістолярного жанру. Відомо, що у приватних і державних колекціях збереглось 10 000 листів, що їх Діккенс написав різним кореспондентам, не дивлячись на те, що у вересні 1860 Дікенс зробив велике вогнище зі свого листування в полі за власним будинком. Залишилося тільки ділове листування
| 
| 
Діккенс входить в трійку найекранізованих письменників у світі
| 
| 
Дікенс любив стиль готичних романів XVIII ст., хоча вони вже стали мішенню для пародій. Одним із найяскравіших персонажів його романів є місто Лондон, яке він описав до подробиць. Пам'ять про письменника
| 
| 
| 
|
| 
| 
|
 |
 |
 |