Тадеуш (Тадеуш Пжемислав Міхал) (1839-1913) – польський живописець і графік, громадський діяч
(До 170-річчя від дня народження)
Колесник В.В. – старший науковий
працівник Вінницького обласного
краєзнавчого музею
Тадеуш Ґрохольський (Tadeusz Grocholski) походив із давнього шляхетського роду герба Сирокомля (Syrokomla), гніздом якого були Ґрохоліце Сандомирського воєводства. Іншим родовим маєтком був Ґрабув, і тому деякі Ґрохольські писалися «з Ґрохоліц», а деякі – «з Ґрабува». На Поділлі з’явилися перед 1637 р., адже під тим роком представники роду вже згадуються в кам’янецьких земських актах як власники Микитинців Подільського воєводства.
Підвалини майнової потужності роду заклав прапрадід Тадеуша Міхал Анджей (5.03.1705-1768), ротмістр панцирної хоругви (1752), брацлавський чесник (1736), земський суддя Брацлавського воєводства (1744), котрий початково не володів жодним земельним маєтком. Уміло управляючи маєтками дружини, багатої брацлавської дідички Анни з Радзімінських, він значно їх примножив і залишив у спадок дітям 32 села, 2 містечка та 3 двори (у Львові, Дубні й Вінниці).
Тадеуш був правнуком Марціна (1727-1807, Львів), брацлавського каштеляна (1774) і воєводи (1790), і Цецилії з Холоневських, онуком Міхала (1765-1833), ротмістра національної кавалерії (1789), звенигородського старости (1790), і Марії зі Слізнів, сином Генрика (1802-1866), випускника фізико-математичного факультету Віленського університету, багатого землевласника, і Ксавери із Бжозовських (1807-1872), відомої патріотичної діячки й мемуристки. Мав брата Станіслава (1835, П’ятничани - 1907, Мюнхен), відомого на Поділлі громадського діяча, одруженого з Вандою із Замойських (1846-1922) і сестер Марію (1833-1928), заміжню за Вітольдом Чарториським, котра після смерті чоловіка вступила до католицького ордену кармеліток босих під ім’ям Марії Ксавери від Ісуса, та Гелену (1845-1922), заміжню за Яном Бжозовським.
Тадеуш Ґрохольський народився 3 (15) травня 1839 р. у родовому маєтку в с. П’ятничанах Вінницького повіту (нині в межах Вінниці). Він закінчив школу юнкерів у Петербурзі (1859) і став поручиком кінної гвардії. Звільнений зі служби, виїхав 1860 р. на малярські студії до Парижа, де навчався у відомого портретиста Л. Бонна. Восени того ж року із сестрою Марією малював види моря й портретні ескізи в Біарріці. Потім вони здійснили подорож по Іспанії. Крім того, Тадеуш відвідав Рим, Мюнхен, Відень і врешті Краків, де зблизився з відомими польськими художниками Я. Матейком і Ю. Коссаком. У навчанні йому товаришував талановитий юнак, селянин із с.Соколівки, маєтку його родича З.Бжозовського, І. Соколенко, згодом відомий як портретист Я. Засідатель. Ґрохольський щиро ним заопікувався і впровадив до майстерень відомих живописців. Ті подорожі так сформували обох дотогочасних дебютантів, що, повернувшись до Парижа, обидва отримали похвалу Бонна. Тадеуш також підтримував фінансово свого друга К. Похвальського в його початкових малярських студіях.
У травні 1861 р. Тадеуш Ґрохольський повернувся додому. У 1864 р. він приєднався до батька в Одесі, де перебував з перервами майже 6 років. Разом із сестрою Марією відбув подорож по Єгипту й Туреччині, відвідав Бейрут. Відтак замешкав у своїх подільських маєтностях. За умовами родинного поділу батьківського спадку (1892) на його частку припали села Княжпіль, Княже, Косниця, Антонівка, Мала Тарнавка (Тернівка), Каєтанівка й Андріяшівка Ямпільського повіту, Губча, Партинці й Купина Заславського повіту. Близько 1880 р. він набув у Вінницькому повіті Стрижавський ключ (Стрижавка, Слобідка-Стрижавська, Лаврівка, Дубова й Переорки), родовий маєток Ґрохольських, що опинився під загрозою продажу в чужі руки після смерті Міколая Ґрохольського. Власник маєтку Ю. Моравський (онук останнього), який мешкав за кордоном, спершу виписав йому довіреність на управління маєтком (завірену в Департаменті внутрішніх зносин Міністерства іноземних справ у травні 1879 р.). За тодішніми законами купити маєток міг тільки росіянин, але Тадеуш Ґрохольський сплатив усі борги, якими був обтяжений маєток, забезпечивши вкладений капітал заставною угодою та 16-річним орендним контрактом, що фактично і було купівлею. Крім того, він орендував у сестри Моравського Марії с. Сальник того ж повіту (1880-1888), а між 1905 і 1911 рр. набув с. Ізабелівку Брацлавського повіту. У селах Переорках і Княжому мав винокурні.
Стрижавський маєток на момент купівлі був у жалюгідному стані – як господарство, так і палац у Стрижавці. Палац царський уряд винаймав під шпиталь для полонених, які прибували з російсько-турецької війни. Невдовзі у Стрижавці виник турецький цвинтар, турботами Т.Ґрохольського відокремлений глибоким ровом, обсаджений деревами та прикрашений пам’ятником з білого мармуру з відповідним турецьким написом, увінчаним півмісяцем із зіркою. Султан Абдул-Гамід ІІ, довідавшись про це, прислав йому орден Меджидіє І ст. зі стрічкою. Відбудовуючи стрижавський палац і господарство, Тадеуш мусив одночасно боротися як із попереднім власником, який почав вимагати доплати, так і з російськими чиновниками, котрі намагалися забрати маєток. Виграти в цій боротьбі допомогло йому клопотання перед царем через друга молодих літ, російського міністра барона В. Фредерікса.
Багато часу Тадеуш Ґрохольський присвячував і громадській діяльності. Разом із братом Станіславом він заснував у Вінниці 1880 р. Перше позичково-ощадне товариство (т. зв. Селянський банк). Тадеуш також був віце-головою вінницької філії Подільського сільськогосподарського синдикату. Він брав участь у з’їзді поміщиків Подільської губернії 28-31.08.1896 р. (ст.) у Проскурові, на якому було засноване Подільське товариство сільського господарства і сільськогосподарської промисловості (далі ПТСГ), і був обраний членом ради з’їзду. Активно діяв у цій організації, зокрема як товариш голови (1898-1908) і скарбник (1898-1905). У 1908-1909 рр. виконував обов’язки попечителя практичної школи садівництва і сільського господарства в с.Гуменному Вінницького повіту, заснованої ПТСГ. За багаторічну плідну працю Тадеуш Ґрохольський був обраний 1908 р. почесним членом ПТСГ. Кілька разів обирався присяжним засідателем у Вінницькому повіті. Легітимувався (тобто доводив своє дворянське походження) він разом із братом Станіславом 1881 р. в Подільській губернії та отримав підтвердження графського титулу.
Творча спадщина Тадеуша Ґрохольського охоплює релігійні полотна (зокрема для Стрижавського костьолу він написав картину «Христос»), автопортрет, портрети (м. ін. Р. А. Санґушка (1875 р.), В. Чарториського, А. Руссановського), членів своєї родини (м. ін. Зофії з Ґрохольських Красіцької (1911), Міколая Ґрохольського, брата Станіслава, сестри Гелени, дружини), місцевих селян (м. ін. «Варварка», «Катерина Панька», «Параска», «Дівчина в народному одязі» (усі 1871 р.), «Українка», «Селянка» (80-ті рр.), «Подолянка», «Русинка»). Він копіював шедеври європейського малярства, зокрема «Матір Божу Скорботну» Тиціана, «Св. Йоана» Мурільйо (під час перебування в Іспанії), «Христоса» Бонна (4 картини на блясі були розміщені на хрестах, установлених у селах Стрижавці, Княжому й Купині).
Багато часу присвятив оформленню родинної каплиці-мавзолею поблизу с. Стрижавки, зокрема за власним ескізом замовив для неї вівтар в Одесі. Розписував стіни в т. зв. «гербовій» кімнаті п’ятничанського палацу брата Станіслава. У Ґолухуві Плєшевського повіту Т. Ґрохольський разом з І. Дзялинською прикрасив арабськими написами одне з приміщень замку та малював фрески. Близько 1874 р. разом із сестрою Марією розмалював вітраж Матері Божої Ченстоховської в Познанському кляшторі кармеліток босих.
Він брав участь у 1881-1901 рр. у виставках Товариства мистецтва в Кракові, а на виставці польського малярства у Львові 1894 р. отримав срібну медаль. Експонував свої твори також у Парижі й Варшаві (у Товаристві сприяння мистецтву).
Помер Тадеуш Ґрохольський 16 (29).07.1913 р. в с. Стрижавці. Похований у родинній каплиці-мавзолеї поблизу с. Стрижавки (над р.Південний Буг).
У Державному архіві Вінницької області зберігаються листи Т.Ґрохольського до членів його родини. Він був одружений (шлюб 30.08.1886 р. у Варшаві) із гр. Зофією Замойською (1865 (1866?) - 1957), донькою графа Станіслава та графині Ружі з Потоцьких, з якою мав дітей: Тадеуша (22.05.1887-6.07.1920), випускника Олександрівського ліцею в Петербурзі (1908 р.), члена ПТСГ (з 1914 р. його скарбника), члена Союзу власників-поляків Подільської губернії та члена-засновника Кооперативного товариства на вірі при Союзі власників-поляків Подільської губернії (т. зв. «Полькоподоль», статут затверджений 28.09.1918 р.), одруженого із Зофією Руссановською, Реміґіуша (22.08 (3.09).1888, Стрижавка - 17.03.1965, Канни), військового діяча в незалежній Польщі, одруженого з Барбарою з Четвертинських, Зофію (6.10.1889-8.08.1969, Краків), заміжню за графом Ксавери Красіцьким, Міхала (17 (29).10.1891, Стрижавка - 18.01.1924, Плянта), одруженого з Марією Юзефою з Четвертинських, Анну (6 (18).10.1892, Стрижавка – ?), Станіслава (25.06 (7.07).1894, Стрижавка - 12 (24).01.1895, там же), Генрика (17.03.1896 - 1931), Ксавери (1 (14).11.1903, Стрижавка - 1947, Варшава), одруженого з Катажиною зі Станґєрських, випускника Торговельної академії в Антверпені та юридичного факультету Брюссельського університету, учасника Варшавського повстання (1944), від 1945 р. члена підпільної організації «Wolność i Niezawisłość» («Свобода і незалежність»), заарештованого 14.11.1946р. за звинуваченням у приналежності до неї та в шпигунстві, страченого 24.02.1947 р. в Мокотовській в’язниці, реабілітованого 8.03.1991 р.
Син Тадеуша Ґрохольського Тадеуш під час революції зумів перевезти деякі цінні зібрання, зокрема родинні портрети, зі стрижавського палацу до Вінниці, де вони увійшли до краєзнавчого музею. Тільки бібліотеку й цінну колекцію гравюр по дорозі пограбували.
У січні 1918 р. палац у Стрижавці був сплюндрований, а потім спалений, сплюндровано також і родинну усипальницю Ґрохольських над р. Південним Бугом. У 1920 р. син Генрик під час київського походу Війська Польського забрав із краєзнавчого музею у Вінниці власність сім’ї та перевіз до Варшави, де всі колекції загинули під час Варшавського повстання.
Джерела та література
1. Адрес-календарь сельскохозяйственных обществ. – СПб., 1902. – С. 57.
2. Мистецтво України: біогр. довід. / за ред. А.В.Кудрицького. – К., 1997.
3. Списки по всей Подольской губернии лиц, учреждений, обществ, товариществ и компаний, имеющих право участия в выборах земских гласных на трёхлетие с 1911 года. – Каменец-Подольский, 1911. – [Паг. 30]. – С. 2. – [Паг. 37]. – С. 1. – [Паг. 71]. – С. 1.
4. Список дворян, внесённых в дворянскую родословную книгу Подольской губернии. – Каменец-Подольский, 1897. – С. 165.
5. Памятная книжка лицеистов Императорского Александровского лицея (1811-1911). – СПб., 1911. – С. 179.
6. Труды первого съезда сельских хозяев Подольской губернии в г.Проскурове 1896 года. – К., 1897. – С. 7, 11, 25, 97-98.
7. Гульдман, В.К. Подольский адрес-календарь / В.К.Гульдман. – Каменец-Подольский, 1900. – C. 82, 233, 236.
8. Гульдман, В. К. Поместное землевладение в Подольской губернии / В.К.Гульдман. – Каменец-Подольский, 1903. – С. 376, 708, 714.
9. Крылов, А. Адрес-календарь Подольской губернии / А.Крылов. – Каменец-Подольский, 1904. – C. 84, 240, 242.
10. Крылов, А. Населённые места Подольской губернии / А.Крылов. – Каменец-Подольский, 1905. – С. 207-210.
11. Малаков, Д.В. По Брацлавщине / Д.В.Малаков. – М., 1982. – С. 42-43.
12. Справочный листок Подольского общества сельского хозяйства и сельскохозяйственной промышленности. – 1909. – № 5/6. – С. 22.
13. Станкевич, Г.С. Адрес-календарь Подольской губернии / Г.С.Станкевич. – Каменец-Подольский, 1909. – C. 94, 277, 280.
14. Историческая справка // Подольский хозяин. – 1915. – № 9/10. – С. 2, 3.
15. Rolle K. Grocholski Tadeusz // Polski słownik biograficzny. – T. 8. – Wrocław, 1960. – S. 589-590.
16. Białynicka-Birula J. Grocholski Tadeusz // Słownik artystów polskich i obcych w Polsce działających. – Wrocław, 1971. – T.II.– S. 474-475.
17. Pietniczany // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich/ Pod red. F.Sulimierskiego, B.Chlebowskiego, W.Walewskiego. – T. VІІІ. – Warszawa, 1887. – S. 112.
18. Srzyżawka // Ibid. – T. XI. – Warszawa, 1890. – S. 486.
19. Aftanazy, R. Dzieje rezydencji na dawnych kresach Rzeczypospolitej / R.Aftanazy. – Wyd. drugie przejrzane i uzupełnione. – T. 10: Województwo bracławskie. – Wrocław, 1996. – S. 395, 397, 404-409, 411-416.
20. Boniecki, A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich / А.Boniecki. – T. VIІ. – Warszawa, 1904. – S. 68.
21. Drwęca [Radzimiński Z.] Pietniczany i ich dziedzice. – Kraków, 1878. – S. 7.
22. Grocholski Tadeusz Przemyslaw Michał [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www. grocholski.pl/. – Назва з екрану.www. grocholski.pl
23. Sobańska, M. Wspominki nikłe / М. Sobańska. - Grodzisk Mazowiecki, 2002. – S. 22-24, 27, 63, 65, 70, 73, 89, 139, 187, 198.
24. Urbański, A. Z czarnego szlaku i tamtych rubieży / А.Urbański. – Warszawa, 1928. – S. 66, 70.
25. Uruski, S. Rodzina. Herbarz Szlachty Polskiej / S.Uruski. – T. IV. – Warszawa, 1907. – S. 380;
Документи Державного архіву Вінницької області
Ф. д-174. Оп. 3. Спр. 4434; Ф. д-200.– Оп. 1. – Спр. 131. – Арк. 81.; Спр. 694. – Арк. 38 зв.–39, 95 зв.–96, 206; Ф. д- 233. – Оп. 1. – Спр. 137; Ф. д-273. – Оп. 2. – Спр. 8. – Арк. 120–122 зв, 159 зв.–160; Спр. 9. – Арк. 44–44 зв., 112–113, 121–122, 125 зв.–126; Ф. д-470. – Оп. 3. – Спр. 20а. – Арк. 251–252 зв.; Ф. д-866. – Оп. 1. – Спр. 4, 8, 9, 46; Ф. д-904. – Оп. 4. – Спр. 9. – Арк. 133 зв.–134; Спр. 12. – Арк. 248 зв.–249; Спр. 13, арк. 260 зв.–261; Спр. 15. – Арк. 139 зв.–140; Спр. 16. – Арк. 86; Спр. 17. – Арк. 272 зв.–273; Ф. д-904. – Оп. 11. – Спр. 5. – Арк. 274 зв.–275; Спр. 63. – Арк. 142 зв.–143; Спр. 68. – Арк. 34 зв.–35.