"МАРІЯ КОСТЯНТИНІВНА ЗАНЬКОВЕЦЬКА: ЗНАНА Й НЕЗНАНА"

ДО 160-РІЧЧЯ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ : ВІРТУАЛЬНА ВИСТАВКА

Б
І
Б
Л
І
О
Г
Р
А
Ф
І
Я
А
Р
Х
І
В

В
И
С
Т
А
В
О
К

БІОГРАФІЯ ВЕЛИЧ ТАЛАНТУ ПОДВИЖНИЦЯ ТЕАТРУ НЕЗАБУТНЯ

БІОГРАФІЯ В ДАТАХ ТА ПОДІЯХ




Актор - щось менше, ніж чоловік;
акторка - щось більше, ніж жінка
Річард Бартон

Могутній талант,
який зробив би честь
найкращій європейській сцені
С. Петлюра

Марія Заньковецька була окрасою національної сцени, зіркою у театральному просторі на зламі XIX-XX ст. Вона увійшла в історію театру як видатна українська трагедійна актриса, що у створюваних сценічних образах уособлювала символ української жінки.

Марія Заньковецька – людина високого інтелекту і культури, натура невичерпного темпераменту й життєвого оптимізму, виняткової пам’яті, спостережливості, працездатності. Жінка незвичайної краси і чарівності.

Легендарна актриса прожила сповнене страждань і випробувань життя. Однак у створюваних нею сценічних образах, яку б трагедію вона не грала, – завжди відчувалося оптимістичне начало, адже Заньковецька побудувала свою особисту і творчу долю на любові – до театру, до своїх героїнь, до Миколи Садовського, до України



ОСНОВНІ ДАТИ І ПОДІЇ ЖИТТЯ ТА ТВОРЧОСТІ



В ролі Харитини - "Наймичка"
В фільмі "Остап Бандура"
Могили Садовського та Заньковецької

ВЕЛИЧ ТАЛАНТУ

"Можете собі уявити,
я познайомився з 'хохлацькою королевою' Заньковецькою,
...котру Україна не забуде"
           Антон Чехов

Де йшла вона – там сходили троянди,
Куди дивилася – зірки.
Із сліз її – займались діаманти,
З зітхань – знімалися чайки.
Хто чув її, той чув наш степ зелений,
Стояв у нашому гаю.
Той розумів наш біль і гнів шалений
І плакав в нашому краю.
            О. Олесь



З юних років Марія виступала в аматорських виставах і концертах, дуже любила імпровізувати.

Під час навчання вчитель словесності Микола Вербицький на своїх уроках, часто застосовував ігрові та театралізовані елементи, доручав обдарованій пансіонерці Марії читати монолог Антігони з трагедії Софокла. Він подарував їй «Кобзар» Тараса Шевченка, отриманий свого часу від самого поета. То був пророчий дарунок – актриса продовжила розпочату Кобзарем тему зображення життя української жінки. М. Заньковецьку в майбутньому наречуть "духовною дочкою" великого Шевченка.

Першу роль дівчинки-сирітки з казки "Донька Кащея" дав їй сам Леонід Іванович Глібов, знаменитий байкар, що тоді очолював драматичний гурток Чернігівського пансіону.

Дівчина робить перші кроки на аматорській сцені у Ніжині, дебютує в «Наталці Полтавці» І. Котляревського, виступає в російських водевілях. Панночка Марія всіх вражала особливою артистичністю. Пізніше вона згадувала, що ще в дитячі роки їй особливо запам'яталося, як плакала сільська наймичка – «я поклялась, що піду на сцену і розповім про ті сльози».

У Чернігові Марія Адасовська вперше побачила гру професійних акторів, які ставили п’єсу І. Котляревського «Наталка-Полтавка». Незабутнє враження справив на неї чудовий виконавець трагедійних і мелодраматичних ролей – відомий актор М.К. Милославський.

1896 р. в Одесі оперою «Пікова дама» диригував П. І. Чайковський.
Українські актори на чолі з Марією Костянтинівною подарували йому вінок живих квітів із написом на стрічці: «Смертні - безсмертному».
Через деякий час Петро Ілліч мав змогу побачити Марію Костянтинівну в ролі Софії з п’єси І. Карпенка-Карого. Після спектаклю великий композитор урочисто вручив їй вінок. На ньому було написано: «Марії Костянтинівні Заньковецькій – безсмертній – від смертного».
«М. К. Заньковецька, цей велетень і талант, розгорнула перед публікою дивні риси простоти і мистецтва. Уперше в житті своїм ситий, блискуче одягнений салон побачив дійсне мужицьке життя. Життя того мужика, якого він бачив тільки з вікна вагона, в якому досі вбачав робочу тварину…. Перед ним стояло обідране, забите життям дівча-наймичка. І, незважаючи на дрантя, яким покрито її тіло, вся її істота дихала божественною чистотою і повним любові й муки гарячим серцем"
К. Станіславський

Як відомо, батько Марії, поміщик Костянтин Костянтинович Адасовський, був категорично проти театральної кар'єри дочки. Проте, дізнавшись про успіх дочки на Петербурзькій сцені, приїхав особисто побачити її гру. Марія грала в "Наймичці". Зал був переповнений, але Маруся грала лише для одного чоловіка - для "папеньки". Після спектаклю він знайшов за кулісами свою дочку, обняв її і твердо сказав: "Дійсно, твоє покликання - сцена".

Артистка створила блискучу галерею сценічних образів: знедолену, безталанну, багатостраждальну українську жінку, наймичку-кріпачку, оганьблену "покритку". Всі вони сповнені духом протесту проти тиранії і жорстокості. "Я люблю своїх убогеньких", - казала Марія Костянтинівна і ставала на захист покривджених, але улюблених героїнь.

Сама зовнішність актриси справляла незабутнє враження. Ось як її описував В. Василько у своїй книзі «Театру віддане життя»:
«Жінка середнього зросту, гарної статури, вся її постать трохи нахилена вперед, рухлива, пластично виразна, особливо руки. Не стільки красива, скільки чарівна, одухотворене бліде обличчя з високим чолом, рівний ніс із трохи розширеними ніздрями. Виразний чіткий малюнок вуст із опушеними вниз куточками. Рівні, високо підняті брови. Над усім обличчям панують великі, молоді, дуже красиві темно-карі очі».

Заньковецька була напрочуд гармонійна в драмі і комедії, їй оданоково доступні були природа трагедійного і комедійного.

У комедійних ролях М. Заньковецька захоплювала зал легким, природним гумором, дивовижною звабливістю її щирого сміху, якимось неймовірним фізичним здоров'ям, надзвичайною жвавістю рухів, грайливим словом, танцем.


В спектаклі "По ревізії", 1885 р.
Аристократка на службі народу
В ролі циганки Ази

Гримерка актриси нагадувала оранжерею прекрасних квітів. Ій дарували подарунки, писали листи. Ось фрагмент листа від великої княгині Єлизавети Федорівни: 'Милостива государиня Марія Костантинівна. Її Імператорська Величність за люб'язну вашу участь у спектаклі в Маріїнському театрі виражає щиру подяку, на знак якої має честь перепровадити Вам ім'ям її Високості брош, на пам'ять 25 січня 1887 року.'

З року в рік зростала майстерність Марії Костянтинівни як драматичної актриси. В її репертуарі більше 30 ролей на сцені. Це – переважно драматично-героїчні персонажі.

Вона „пережила” жіноче безталання:

  • Харитини („Наймичка” І. К. Карпенка-Карого);
  • Олени („Глитай, або ж Павук” М. П. Кропивницького);
  • Ази („Циганка Аза” М. П. Старицького);
  • Катрі і Цвіркунки („Не судилось”, „Чорноморці”, його ж);
  • Шевченкової Галі („Назар Стодоля”);
  • Квітчиної Уляни („Сватання на Гончарівці”);
  • Аксюші з „Лісу” О. Островського;
  • Йо із „Загибелі Надії” Гейєрманса.

Актриса створювала образи, проникнуті справжнім драматизмом. Вона уславляла своєю грою звичайних простих людей, розкриваючи безмежність їхніх душ. Маючи чудовий голос – драматичне сопрано, незрівнянно виконувала у спектаклях українські народні пісні.

ПОДВИЖНИЦЯ ТЕАТРУ

"Обручаю тебе, Маруся, зі сценою,
тепер мені є для кого писати драми", - сказав Марко Кропивницький,
розчулений грою актриси,
і надягнув свою бірюзову обручку їй на палець

"Ви питаєте, чи переживаю я, коли виходжу на сцену.
Хіба можна передати ці умови.
Скажу тільки, що скільки я б не грала,
обов'язково нестерпне світло рампи,
що б'є в очі, одночасно боляче б'є по моїх нервах: мить, і я вся холодію.
Але це тільки коротка мить.
Далі я "входжу в роль" і зовсім забуваю,
що театр - загадковий сфінкс,
ім'я якому публіка".
           Марія Заньковецька

27 жовтня 1882 року на сцені міського театру в Єлисаветграді (нині Кіровоград) Марко Кропивницький поставив драму І. Котляревського “Наталка Полтавка”. Дебют Марії Заньковецької на професійній сцені почався саме з головної ролі Наталки Полтавки. Далеко не кожна з найвідоміших світових актрис дебютувала з таким успіхом.

Так розпочалася історія професійного театру корифеїв, який досяг класичних вершин акторської та режисерської майстерності й набув світової слави.

Театр корифеїв – унікальне явище того часу! Засновниками його стала сім’я Тобілевичів – сузір’я видатних митців Миколаївщини: три брати, відомі під псевдонімами Іван Карпенко-Карий, Микола Садовський і Панас Саксаганський, та їхня сестра Марія Садовська-Барілотті.

Мистецтво корифеїв, серед яких Марія Заньковецька була яскравою зіркою, мало велике значення для формування українського національного театру, розвитку драматургії, створення школи сценічної майстерності для наступних поколінь українських митців.

Провідні актори театру корифеїв творили славу українського театру. К. Станіславський у 1911 році писав: “Такі українські актори, як Кропивницький, Заньковецька, Саксаганський, Садовський – блискуча плеяда майстрів української сцени, увійшли золотими літерами на скрижалі історії світового мистецтва…”

Театр корифеїв мав величезний успіх не лише в Україні та Росії, але й у Молдові, Польщі, на Закавказзі. Величезна популярність митців, творчість яких була уособленням народного естетичного ідеалу вражала навіть прискіпливу Петербурзьку публіку.

У репертуарі корифеїв найбільший успіх мали п’єси з українського життя:

  • "Наймичка",
  • “Наталка Полтавка”
  • “Чорноморці”
  • "Глитай"
  • "Назар Стодоля"
  • "Суєта"
  • "Сава Чалий"

Особливу радість актрисі доставляла гра в дешевих виставах для простого люду. 'Прості люди, як діти, - казала вона, - вони вірять у правду всього того, що ми їм показували. Грати для них найвища для мене приємність'.

Протягом всього творчого життя Марія Костянтинівна була зразком для молодого покоління акторів з якими вона працювала в театрах О. З Суслова, Ф. П. Волика за участі М. Кропивницького, у театрі М. К. Садовського, в "Товаристві українських акторів".

Вражали її простота, щирість і якась безмежна глибина почуттів. В антрактах спектаклів за її участю, вдячні шанувальники приходили дякувати актрисі за високу естетичну насолоду яку давала її гра.

Усе, що вона робила на сцені, було ніби просте і ясне, але за цією простотою ховалася наполеглива праця. Так, великого значення у роботі над образом Заньковецька надавала костюмам, які шилися за її особистими ескізами і повністю відповідали певній ролі. Наприклад, деталі до костюма циганки Ази – срібні монети, сережки, браслети – актриса знаходила у циган.

"Я кохалась в мистецтві, - любов до сцени стала моїм життям.
Я не могла більше боротися зі своїм коханням і, порвавши зо всіма своїми, поступила на сцену"
Вона заснувала у Ніжині театр під назвою «Українська група під керівництвом М. Заньковецької».
В 1922 році, разом з Саксаганським, Марія Заньковецька організувала Народний театр у Києві (він розмістився у приміщенні Троїцького народного дому), на базі якого було створено Театр ім. Заньковецької (тепер Львівський український драматичний театр ім. Марії Заньковецької).

Марія Костянтинівна одухотворювала матеріал для своїх ролей, вдихала в них живу душу, вкладала частину свого серця. Це була життєва правда, але опоетизована, очищена генієм Заньковецької.

Спілкуючись з різними суспільними кругами, Марія Костянтинівна вивчала людей, любила людей, знала їхню психологію, мала звичку скрізь і завжди спостерігати і збирати матеріал для своєї творчості.

Серед її друзів були як творча інтелігенція, меценати, вчені, журналісти, адвокати, лікарі, службовці, так і прості робітники, селяни.

Вона вміла завойовувати серця людей, надихати їх на служіння мистецтву. Так, меценат Ф. П. Волик, великий прихильник таланту актриси, надав значну матеріальну допомогу на утримання трупи М. К. Садовського, під час гастролей трупи в Петербурзі, а з часом сформував власну трупу, в якій зіркою була Марія Костянтинівна.

Все своє життя боролась актриса за соціально значимий репертуар. Мистецтво Марії Заньковецької привертало інтерес до долі українського села, інтерес до України, її музики та мистецтва.

Марія Заньковецька ніколи не захоплювалась політикою, але для народного мистецтва і свого народу вона зробила те, чого не змогли досягнути найвідчайдушніші революціонерки.

Саме завдяки їй, вперше в історії Києва, на театральній сцені звучала українська мова. Для цього їй прийшлося витримати характер і довести київському громадянському губернаторові Льву Тамарі, що рідна мова і її акторська майстерність заслуговує права на визнання київської публіки.

Перша трупа корифеїв М. Кропивницького. Спектакль "Наталка Полтавка". 1882 р.
Народний театр в Єлисаветграді
Афіші

До останніх днів свого життя видатна актриса цікавилася драматургією і розвитком вітчизняного театру, як дбайлива господиня завжди уболівала за його долю, жила його інтересами, раділа з успіхів, болісно переживала формалізм на сцені, відхід від реалістичного напрямку

НЕЗАБУТНЯ

„Кожний, хто тільки знає українську сцену, хто знає її діячів, той ніколи не забуде вашого імені, не забуде його й історія України.
Незабутній Кобзар українського горя поставив слово на сторожі, а Ви понесли те слово, щоб палити серце, щоб будити ним чуйність до світла і рідної мови. Тільки палка душа, тонке вухо і добрий зір поведуть народ на шлях сонця, на шлях переможниці весни!”
           (М. Коцюбинський).

"Вогнем, жагою, пориванням
Вона серця палила всім.
Страждання граючи, стражданням,
Сама була вона живим.
І руки Чехова й Толстого,
Благословляли їй дорогу
І Мирний голову клонив,
Благоговійно перед нею,
І Лисенко її любив
Співучо-ніжною душею..."

            Максим Рильський

Сучасники називали Заньковецьку «царицею української сцени», нащадки - «зорею української сцени». Велику актрису вважають продовжувачем традицій Тараса Шевченка, його духовною дочкою. Вона підняла на високий щабель духовну і моральну красу української жінки. Життєва правда зіграних нею героїнь вражала.

Талант М.К. Заньковецької був відомий не тільки на Україні, а й далеко за її межами. Єлисаветград, Полтава, Київ, Чернігів, Харків, Ростов-на-Дону, Житомир, Одеса, Петербург, Москва...

Про велич і неповторність хисту Заньковецької відгукувалися: Толстой і Чехов, Тичина і Рильський... Та хто міг залишитись байдужим до знедолених героїнь талановитої актриси. Вона жила і вірила в краще майбутнє рідного краю та в нове, вільне, національне мистецтво. Високо оцінив гру Марії Костянтинівни К. Станіславський: „Талант винятковий, свій, національний. Я б сказав – істинно народний”.

...Давньогрецькі літературні джерела засвідчують: сім еллінських міст сперечалися про те, що Гомер їхній. Щось подібне відбувається і навколо імені Заньковецької, позаяк її вважають своєю на теренах Бессарабії і в Санкт-Петербурзі, у Львові й Києві, а харків'яни і зіньківчани чемно заперечують: "Ні, вона - наша..." Мистецтвознавці ставили Заньковецьку на рівень світових театральних зірок: італійки Елеонори Дузе, француженки Сари Бернар і росіянки Віри Комісаржевської. І не дивно, що Леся Українка вважала М. Заньковецьку єдиною актрисою, здатною втілити її задум на сцені, зокрема, образ Люби Гощинської у п’єсі „Блакитна троянда”. Марії Заньковецькій, першій із українських акторів, присвоєно почесне звання Народної артистки України.

15 січня 1908 р. відбулося урочисте святкування 25-річного ювілею сценічної діяльності М. Заньковецької. Привітання надіслали М. Грушевський, С. Єфремов. М. Коцюбинський, І. Франко, Ф. Красицький та інші.

В 1922 рр. Українська громадськість святкувала 40-річний ювілеї сценічної діяльності Марії Заньковецької. Адреси, привітання надійшли з усіх куточків України та з Росії. Її вшановували як творчу людину і як почесну українку.

У 1922 році молодь Київського Державного народного театру об'єдналась, щоб створити новий колектив. Вони запросили актрису піти до них. Але Заньковецька знайшла в собі сили відмовитись. Проте молода трупа стала називати себе "Театр імені Заньковецької". З часом трупа театру переїхала до Львова.

Будинок-музей Марії Заньковецкой був відкритий в 1960 році у Києві на другому поверсі будиночка по вулиці Великою Васильківською, 121, де доживала свої роки відома актриса. Експозицію музею склали документи, афіші, фотографії, сценічні костюми, особисто передані в 1923 році Марією Костянтинівною. Але, на жаль, будинок згорів. І лише завдяки самовідданості музейних співробітників удалося врятувати унікальні експонати.

У будинку-музеї М. Заньковецької в Києві
Барельєф актриси на будинку музею
В одному із залів музею

Згодом будиночок знесли, але в 1982 році почалася робота по відтворенню музею, а в 1989 році будинок-музей Марії Заньковецкой відродився в реконструйованому приміщенні. Його будівництво велося точно відповідно до планів згорілої садиби.

У музеї розміщені матеріали про життя і творчість актриси, про її непрості взаємини з другим чоловіком, великим актором Н.Садовським, а також її меморіальна квартира і театральна вітальня.

В Маріїнському парку Києва встановлено статую актриси (скульптор Г. Кальченко).

Хочеться відмітити прекрасну експозицію присячену Марії Заньковецькій в музеї театрального, музичного та кіномистецтва України, що знаходиться на території Києво-Печерської Лаври.

І на Чернігівщині пам’ятають М. Заньковецьку. І не дивно, саме з Чернігівщиною пов'язаний незабутні моменти життя та творчості Марії Заньковецької.

Cтавши зіркою першої величини і заслуживши світове визнання, М. Заньковецька ніколи не цуралася і не забувала рідної землі, багато зробивши для становлення і розвитку театрального мистецтва Чернігівщини.

Фрагменти експозиції Марії Заньковецької в музеї театрального, музичного та кіномистецтва України

У 1888 році Марія Заньковецька вперше у ранзі професіональної актриси виступила на ніжинській сцені. На запрошення членів місцевого „Музично-драматичного товариства” (виникло у 1887 р.) Марія Костянтинівна разом із М. Садовським та Л. Манько зіграла у спектаклях „Наталка Полтавка” та „Кум-мірошник”, які пройшли з небаченим успіхом.

Починаючи з цього часу, життя і творчість актриси знову на довгі роки виявились пов’язані з Ніжином. У 1900 році разом з трупою М. Кропивницького вона побувала тут на гастролях. А у 1902 році оселилася в Ніжині, де купила невеликий будинок у Сучковому провулку (тепер вулиця М. Заньковецької). Тут, у Ніжині, зустріла початок революції 1905 року.

Її ім’ям названо вулицю у Ніжині. Встановлено пам’ятники – в с. Заньки (1964, скульптор Ю. Станецький) та Ніжині (1993, скульптор О. Скобликов). У Ніжинському краєзнавчому музеї демонструється експозиція, присвячена геніальній актрисі.

В 1964 році створено меморіальний музей в с. Заньки.

Згідно Постанови Верховної Ради України в 2014 році, на державному рівні відзначатиметься 160-річчя з дня народження Марії Заньковецької

У музеї М. Заньковецької в с. Заньки
Пам'ятник актрисі біля Ніжинського музею на її честь
Пам'ятник Марії Костянтинівні в Маріїнському парку

БІБЛІОГРАФІЧНІ ДЖЕРЕЛА


Використані джерела

Книги Статті Інтернет-джерела

Заньковецька в електронному каталозі (ЕК) бібліотеки

Книги Праці викладачів Медіа та електронні ресурси Статті

Для повернення до даного розділу - використовуйте вертикальну кнопку "Бібліографія"

Для повернення до початку документа - використовуєте стрілку

Використані книжкові джерела


792С(С2)
А43

Акторська майстерність корифеїв : збірник матеріалів про український театр / упор. І. О. Волошин. – К. : Мистецтво, 1973. – 183 с.
Примірники: всього:2 - ЧЗ ЗАГАЛЬНА(1), ЗБЕРІГАННЯ(1)
Анотація: Збірник - спроба розповісти і всебічно висвітлити творчість корифеїв українського театру, зокрема: Марка Кропивницького, Марії Заньковецької, Ганни Затиркевич-Карпинської, Івана К;арпенка-Карого, Миколи Садовського, Панаса Саксаганського. У своїх спогадах народні артисти СРСР І. Мар'яненко, В. Василько, Б. Романицький, В. Яременко, народні артисти УРСР В. Любарт, Г. Маринич та інші аналізують створені корифеями сценічні образи. У збірнику також вміщено матеріали про основоположників реалістичного напряму на українській сцені Михайла Щепкіна і Карпа Соленика.


К59

Козуля, Олесь.
Жінки в історії України
/ О. Я. Козуля. – К. : Український центр духовної культури, 1993. – 255 с.
У збірнику окремий розділ "Перша народна" присвячено Марії Заньковецькій, яка на сцені втілила цілу плеяду хвилюючих образів українських жінок, показуючи тяжкі страждання бідних і знедолених. Одночасно актриса підкреслювала їх духовну красу, життєвстійкість і оптимізм, прагнення до знань, щастя.
Примірники: всього:8 - НАУК. АБОНЕМЕНТ(4), ЗБЕРІГ(1), ЧЗ ЗАГАЛЬНА(3)

792У

М25
Марьяненко, Иван Александрович.
Прошлое украинского театра : воспоминания
/ И. А. Марьяненко. – М. : Искусство, 1954. – 248 с.. : ил.
О мастерах украинской сцены, о замечательном их искусстве и самоотверженной борьбе за создания театра, близкого и понятного народу, рассказывает эта книга. Автор этой книги народный артист СССР Иван Александрович Марьяненко является крупнейшим деятелем дореволюционного и советского украинского театра. Талантливый ученик, а затем верный последователь и соратник корифеев украинской театральной культуры - М. Л. Кропивницкого, М. К. Заньковецкой, П. К. Саксаганского, И. К. Карпенка-Карого, М. К. Садовского.
Примірники: всього: 4 - ЗБЕРІГАННЯ(1), НАУК. АБОНЕМЕНТ. (2), ЧЗ ЗАГАЛЬНА(1)

792У

К78
Красильникова, Ольга Василівна.
Історія українського театру ХХ сторіччя
/ О. В. Красильникова. – К. : Либідь, 1999. – 208 с. : іл.
Примірники: всього:2 - ЧЗ ЗАГАЛЬНА(1), ЗБЕРІГАННЯ(1)
Анотація: У монографії досліджується історія української драматургії і сценічного (режисерського, акторського, декораційного) мистецтва. Переосмилюється творчість діячів національного театру, імена яких тривалий час замовчувалися. У монографії вперше використовуються матеріали мистецьких реалій української діаспори.


Використані джерела з періодичних видань


  1. Бурячок, Л.Г. "Її душа не знала спокою ні в житті, ні на сцені" : М. К. Заньковецька – одна з найяскравіших зірок у театральному просторі кінця ХІХ-початку ХХ століть / Л. Г. Бурячок // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2005. – Січ.(№3). – С. 21-23.
  2. Видатні жінки України // Шкільна бібліотека. – 2009. – № 2. – С. 118-123.
  3. Емец, И. Хохлацкая королева : [о Марии Заньковецкой] / И. Емец // Viva Биография. – 2013. – № 6. – С. 86-97.
  4. Жикол, А. Іпостасі української Мельпомени / А. Жикол // Київ. – 2005. – № 6. – С. 183-184
  5. Колтанівська, Є. 27 березня - Міжнародний день театру / Є. Колтанівська // Шкільна бібліотека. – 2010. – № 2. – С. 22-26.
  6. Кудрявцев, Л. Королева української сцени - Марія Заньковецька / Л. Кудрявцев // Сільська школа. – 2011. – 13 січня (№ 1-2). – С. 5
  7. Шевякова, К. Марія Заньковецька і музика / К. Шевякова // Музика. – 2005. – № 6. – С. 30-31

    Використані джерела з Інтернету

  8. Архів світлин Заньковецької. – Режим доступу: http://www.archives.gov.ua/Sections/Zankovecka/ -
  9. Заньковецька_Марія_Костянтинівна. Вікіпедія. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/
  10. Заньковецької - Творчість Марії Заньковецької : слайд-шоу. – Режим доступу: http://www.slideboom.com/presentations/635484/Творчість-Марії
  11. Зірка Марії Заньковецької (слайд-шоу). – Режим доступу: http://www.slideshare.net/estet13/ss-30661491
  12. Знана і незнана Марія Заньковецька. – Режим доступу: http://waking-up.org/mystectvo/mariya-zankovetska-geniy-ukrayinskogo-teatralnogo-mistetstva/?lang=uk
  13. Зоря українського театру 6 фільм театру "Глас". – Режим доступу: http://www.glas.org.ua/projects/teleexcursions/zora_teatru1.html
  14. Марія Заньковецька - геній українського театрального мистецтва. – Режим доступу: http://waking-up.org/mystectvo/mariya-zankovetska-geniy-ukrayinskogo-teatralnogo-mistetstva/?lang=uk
  15. Марія Заньковецька - Легенда українського театру. – Режим доступу: http://www.ukrajinci.hu/oldal.php?style=cikk&id=146
  16. Марія Заньковецька : презентація. – Режим доступу: http://school-2.at.ua/Metod/Zankovecka.ppt
  17. Марія Заньковецька на сайті "Бібліотека української літератури". – Режим доступу: http://www.ukrlib.com.ua/bio/printout.php?id=372
  18. Марія Заньковецька на сайті "Гордість України". – Режим доступу: http://greatest.com.ua/zh/zankovetska_mariya
  19. Марія Заньковецька на сайті "Історія Полтави". – Режим доступу: http://histpol.pl.ua/index.php/ru/?option=com_content&view=article&id=1911
  20. Марія Заньковецька. Серія фільмів "Народжені в Україні". – Режим доступу: http://www.youtube.com/watch?v=cQDDNDYz200
  21. Марія Заньковецька: геній української сцени. – Режим доступу: http://storinka-m.kiev.ua/article.php?id=571
  22. Рулін П. "Марія Заньковецька". Життя та творчість. – Режим доступу: http://elib.nplu.org/view.html?id=133
  23. Театр корифеїв : презентація. - Режим доступу: http;//malaantonivka.ucoz.com/ukr/teatrt.ppt


Марія Заньковецька в електронному каталозі бібліотеки


Список книжкових видань в ЕК


  1. І-90
    Історія української культури : [Театр], [Музика]. XV Зшиток: Грудень 1937
    / видання І. Тиктора ; під заг. ред. І. Крип'якевича. – К. : АТ "Обереги", 1993. – 48, [673-718] с.. : іл. – (Історична б-ка)
    Примірники: всього:6 - ЗБЕРІГ(5), НАУК. АБОНЕМЕНТ(1)
    Факсимільне видання відтворює унікальне видання, що вийшло друком протягом 1936-37 рр. у Львові заходом одного з видатних будівничих видавничої справи на Західній Україні - Івана Тиктора.
  2. 8У1
    К43
    Киричок, Петро Максимович. Марко Кропивницький : (життя і творчість)
    / П. М. Киричок. – К. : Дніпро, 1968. – 144 с.. : фото. – Бібліогр.: с. 142
    Примірники: всього:4 - НАУК. АБОНЕМЕНТ(3), ЧЗ ЗАГАЛЬНА(1)
    В монографії розповідається про одного з видатних письменників і творців українського театру другої половини 19 століття, видатного актора, режисера і драматурга Марка Лукича Кропивницького.
  3. 8У1
    К43
    Киричок, Петро Максимович. Марко Кропивницький : (критико-біографічний нарис)
    / П. М. Киричок. – Сімферополь : Кримвидав, 1961. – 72 с.. : фото
    Примірники: всього:7 - ЗБЕРІГ(3), ЧЗ ЗАГАЛЬНА(1), НАУК. АБОНЕМЕНТ(3)
    У цій книзі освітлюється життєвий і творчий шлях Марка Лукича Кропивницького, видатного драматурга, великого актора і режисера, засновника українського реалістичного театру. Автор, використавши численні архівні матеріали, досить детально розказує про Кропивницького, про його літературну, артистичну і громадську діяльність, зупиняється на характеристиці творів драматурга.
  4. 8У1.3
    К43
    Киричок, Петро Максимович. Марко Кропивницький : нарис життя і творчості
    / П. М. Киричок. – К. : Дніпро, 1985. – 150 с.. : портр. – (Літературний портрет)
    Примірники: всього:5 - ЧЗ ЗАГАЛЬНА(2), НАУК. АБОНЕМЕНТ(3)
    Творчість видатного українського драматурга Марка Лукича Кропивницького (1840-1910) тісно пов'язана з його діяльністю як актора, режисера, композитора, засновника професійного українського театру. Про багатогранність таланту митця, демократичну спрямованість його драматургічної спадщини йдеться у пропонованому нарисі.
  5. 792С
    К72
    Костюк, Юрій Григорович. К. С. Станіславський і український театр
    / Ю.Г. Костюк. – К. : Знання, 1963. – 64 с.. : іл.
    Примірники: всього:1 - ЧЗ ЗАГАЛЬНА(1)
    Книга присвячена пам'яті одного із фундаторів та реформатора театрального мистецтва, майстра сцени, актора, режисера і педагога, практика і теоретика театру К. С. Станіславського.
  6. 792У
    К78
    Красильникова, Ольга Василівна. Історія українського театру ХХ сторіччя
    / О. В. Красильникова. – К. : Либідь, 1999. – 208 с.. : іл.
    Примірники: всього:2 - ЧЗ ЗАГАЛЬНА(1), ЗБЕРІГАННЯ(1)
    У монографії досліджується історія української драматургії і сценічного (режисерського, акторського, декораційного) мистецтва. Переосмилюється творчість діячів національного театру, імена яких тривалий час замовчувалися. У монографії вперше використовуються матеріали мистецьких реалій української діаспори.
  7. 9(С2)
    Л76
    Лончина, Богдан. Українська культура: Короткий опис : [підручник для шкіл і курсів українознавства]
    / Б.І. Лончина; Комісія Шкільної Ради при УККА під голосуванням Є. Федоренко ; обкл.: Е. Козак. – Нью-Йорк : Шкільна Рада, 1983. – 63 с..
    Примірники: всього:1 - ЧЗ ЗАГАЛЬНА(1)
  8. 8У1
    П32
    Пільгук, Іван Іванович. Життя і творчість М. Л. Кропивницького : (до 150-річчя з дня смерті)
    / І. І. Пільгук ; Товариство для поширення політичних і наукових знань УРСР. – К., 1960. – 40 с.
    Примірники: всього:10 - ЗБЕРІГ(4), ЧЗ ЗАГАЛЬНА(1), НАУК. АБОНЕМЕНТ(5)
    В книзі розповідається про видатного артиста, драматурга, режисера і композитора Марка Лукича Кропивницького. Завдяки своїй обдарованості, енергії, творчому ентузіазму він увійшов у перші ряди корифеїв української культури другої половини 19 століття.
  9. 8У1.3
    С79
    Стеценко, Леонід Феодосійович. Іван Карпенко-Карий (Іван Карпович Тобілевич) : життя і творча діяльність
    / Л. Ф. Стеценко. – К. : Держвидав образотворчого мистецтва і муз. літ-ри, 1957. – 307 с.. : фото, портр.
    Примірники: всього:9 - НАУК. АБОНЕМЕНТ(5), ЧЗ ЗАГАЛЬНА(2), ЗБЕРІГ(2)
    У цій монографії про життя і творчість класика української драматургії, одного з найвидатніших діячів українського театру читач знайде багато нових, досі не опублікованих документів. Автор основну увагу приділяє його ідейно-естетичним поглядам, режисерській і акторській роботі.
  10. 792У
    Т50
    Тобілевич, Богдан Петрович. Панас Карпович Саксаганський. 1859-1940. Життя і творчість
    / Б. П. Тобілевич. – К. : Держвидав образотворчого мистецтва і муз. літ-ри, 1957. – 328 с. : іл.
    Примірники: всього:5 - ЧЗ ЗАГАЛЬНА(1), НАУК. АБОНЕМЕНТ.(2), ЗБЕРІГАННЯ(2)

    Список праць викладачів університету


  11. Деркач, О. О. У гості до Мельпомени. Становлення та розвиток театрального мистецтва : навч. посіб. Ч. 1 / О. О. Деркач. – Вінниця, 2010
  12. Костюк, А.В. Біля витоків українського театру і становлення української театральної термінолексики / А. В. Костюк // Студії з лексикології, граматики і лінгводидактики української мови : pб. наук. пр. – Вінниця, 1997. – С. 62-66.

    Список мультимедійних видань та електронних видань


  13. 8У(075.2)
    Л93
    Людина і світ [Электронный ресурс] : електронний посібник : збірник. - Електрон. текст в форматі .exe; презентації .pptx. – К., 2011. – Ел. опт. диск (CD-ROM) : зв.
    Примірники: всього:1 - ЗЕІ(1)
  14. Клімов А. А.
    Видатні українці [Електронный ресурс] : довідник / А. А. Клімов. – Електронний текст в форматі .pdf. - Х.: Веста, 2010. – 224. – Ел. жорстк. диск
    Примырники: - ЗЕІ

    Список статей з періодики в ЕК.


  15. Артемчук, Артем М. К. Заньковецька / Артем Артемчук // Український театр. – 2005. – № 6. – С. 22 - 23: фото
  16. Бублик, Т. Жінки в історії України : літературно-мистецька композиція / Т. Бублик // Відкритий урок. – 2008. – № 3. – С. 64-68.
  17. Величко, О.В. Розвиток драматургії і театру. Творчість І. Карпенка - Карого. Уроки за темою. 10 клас / О. В. Величко // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2009. – № 22-23. – С. 24-42
  18. Городна, О. Розвиток драматургії і театру. Український театр. Трупа корифеїв : 10-й клас / О. Городна // Українська мова та література. – 2010. – Жовтень (№ 38-40). – С. 3-8.
  19. Емец, И. Хохлацкая королева : [о Марии Заньковецкой] / И. Емец // Viva Биография. – 2013. – № 6. – С. 86-97.
  20. Жикол, А. Іпостасі української Мельпомени / А. Жикол // Київ. – 2005. – № 6. – С. 183-184
  21. Іван Карпенко-Карий (1845-1907) : до 165-ї річниці від дня народження українського драматурга, актор, режисер, громадянський діяч // Шкільна бібліотека. – 2010. – № 8. – С. 3-4.
  22. Кадирова, Лариса. "Раніше Заньковецька була для мене іконою, тепере вона - моя родичка по духу" : інтерв'ю / взяла Т. Кроп / Лариса Кадирова // Літературна Україна. – 2013. – 14 лютого (№ 7). – С. 15.
  23. Кудрявцев, Л. Королева української сцени - Марія Заньковецька / Л. Кудрявцев // Сільська школа. – 2011. – 13 січня (№ 1-2). – С. 5
  24. Купцова, В. Український театр корифеїв : п'ять уроків з однієї теми за технологічною моделлю В. І. Шуляра "Конструктор уроку літератури: архітектоніка, композиційні елементи, сюжетно-змістові лінії" / В. Купцова // Українська мова та література. – 2010. – Липень (№ 26-28). – С. 50-59
  25. Мар'яненко, І. Про Івана Карпенка-Карого (Тобілевича) : Із спогадів / І. Мар'яненко // Урок української. – 2008. – № 1-2. – С. 55-56
  26. Мастицька, Ірина Міжнародний фестиваль під зіркою Марії / Ірина Мастицька // Український театр. – 2006. – № 2. – С. 12 - 14: іл.
  27. Ніколюк, Л. Іван Карпенко-Карий - драматург, актор, творець українського театру : українська література : 10 клас / Лариса Ніколюк // Українська мова й література в сучасній школі. – 2013. – № 5. – С. 29-36
  28. Новиков, А. Карпенко-Карий в контексті літературно-мистецького життя другої половини ХІХ - початку ХХ ст. / А. Новиков // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. – 2010. – № 3. – С. 2-8
  29. Новиков, А. Фольклорно-етнографічна основа української драматургії другої половини XIX ст. / А. Новиков // Українська література в загальноосвітній школі. – 2005. – №7. – С. 6-10
  30. Новиков, Анатолій Олександрович. І. Карпенко-Карий в контексті літературно-мистецького життя другої половини XIX - початку XX ст. / А. О. Новиков // Українська література в загальноосвітній школі. – 2009. – № 7/8. – С. 17
  31. Орлова, Є. Г. Жінки в історії українського мистецтва / Є. Г. Орлова // Мистецтво в школі. – 2011. – № 3. – С. 2-6
  32. Петік, Л. Унікальна родина Тобілевичів / Л. Петік // Палітра педагога. – 2012. – № 5. – С. 3-4.
  33. Хорунжий, Ю. Садовський садить сад - з Марією і без : роман / Ю. Хорунжий // Дніпро. – 2006. – № 1-2. – С. 6-57; Дніпро. – 2006. – № 3-4. – С. 4-43
  34. Шевякова, К. Марія Заньковецька і музика / К. Шевякова // Музика. – 2005. – № 6. – С. 30-31
  35. Шолудько, Т. Іван Карпенко-Карий - найвидатніший український драматург ХІХ століття / Т. Шолудько // Журавлик. – 2011. – Жовтень (№ 10). – С. 4.