«КНИГИ  ЮВІЛЯРИ  2022»

ЕРНЕСТ   ХЕМІНГУЕЙ

СТАРИЙ І МОРЕ

ВИСТАВКА  ОДНІЄЇ  КНИГИ





Б
І
Б
Л
І
О
Г
Р
А
Ф
І
Я
А
Р
Х
І
В

В
И
С
Т
А
В
О
К

А В Т О Р



Ернест Міллер Хемінгуей, також Гемінґвей, англ. Ernest Miller Hemingway – (21 липня 1899 – 2 липня 1961) – американський письменник і журналіст.
Здобув широку популярність завдяки своїм романам та оповіданням, а також завдяки активному та наповненому пригодами життю. Його лаконічний і насичений стиль оповіді відіграв значну роль у літературі XX століття.
За своє життя написав та опублікував 7 романів, 6 збірників оповідань та 2 документальні роботи. Окремі твори, до яких належать 3 романи, 4 збірки оповідань, 3 документальні праці, опубліковано посмертно. Багато з його праць вважаються класикою американської літератури


Ернест Хемінгуей народився 21 липня 1899 року в Ок-Парку, невеличкому, містечку, поруч з Чикаго – найбільшим торгово-промисловим центром Середнього Заходу.
Майбутній письменник ріс у культурній, забезпеченій родині, і батьки, кожен по-своєму, намагалися спрямувати його інтереси.

Батько – лікар за професією й етнограф-аматор за уподобаннями – захоплювався полюванням, намагався привчити сина спостерігати природу, звірів, птахів, придивлятися до незвичайного життя індіанців.

Мати – аматорка музики й живопису, яка навчалася співу й дебютувала у нью-йоркській філармонії, тут, у своєму містечку, змушена була задовольнятися викладанням музики, співом у церковному хорі, а сина прагнула навчити грі на віолончелі. Музиканта з Ерні не вийшло, але любов до гарної музики та картин залишилася у Хемінгуея на все життя.

Ок-Паркська середня школа, де Хемінгуей отримав середню освіту, славилася високим рівнем загальноосвітньої підготовки. Майбутній письменник із вдячністю згадував своїх викладачів рідної мови та літератури, а шкільна газета «Трапеція» і шкільний журнал «Скрижаль» дали йому можливість спробувати свої сили в літературі.

Після закінчення школи юнак якийсь час працює у невеличкій газеті. Коли Хемінгуею виповнилось дев'ятнадцять років, він їде до Європи, щоб добровольцем взяти участь у Першій світовій війні, яка стала для нього першим життєвим університетом. Воює він у складі транспортного корпусу, в одному з санітарних загонів, що його США направили в італійську армію.

У липні 1919 р. Хемінгуей, потрапивши під мінометний вогонь, був важко поранений. Хемінгуея евакуювали до Мілана, де він пролежав кілька місяців і переніс кілька серйозних операцій коліна. Вийшовши з госпіталю, Хемінгуей був нагороджений італійським військовим хрестом і срібною медаллю за доблесть – другою за значенням військовою нагородою.

Хемінгуей повертається додому до Сполучених Штатів в ореолі героя, одним з перших поранених, одним з перших нагороджених.


У 1908 році, коли Ернесту Міллеру Хемінгуею було дев'ять років від народження, він написав свій перший твір, у якому виклав плани на життя. Майбутній письменник мав намір багато подорожувати та займатися літературною діяльністю. І йому це вдалось

Його літературна біографія бере свої витоки в Парижі 20-х років минулого століття, де він оселяється після війни. Письменники, поети, художники з усіх усюд з'їжджалися сюди, щоб зануритися в атмосферу, де руйнувались колишні цінності і створювалися нові, породжені XX століттям. У цей нуртуючий вир і занурився молодий журналіст, який твердо вирішив стати письменником.

У пошуках цього власного шляху Хемінгуею допомогла класична російська реалістична література. Глибинному дослідженню життя, умінню передати і закріпити справжні людські емоції у творі, так, щоб читач і через багато років зазнав почуття співпереживання, він учився у Достоєвського, Тургенєва, Л. Толстого.

Майбутній письменник багато подорожував у ті роки Європою: як кореспондент кількох американських газет побував у Німеччині, Швейцарії, Іспанії, Туреччині. В Італії він зрозумів, що таке фашизм, і на все життя зненавидів його.

Дебютом Хемінгуея-журналіста став збірник «Три оповідання і десять віршів» (1923). Поступово він вирішує покінчити з журналістикою, за висловом Хемігнуея «телеграфний стиль репортажу став затягувати його».

Етапною в творчості Хемінгуея стає книга «В наш час» (1925) – збірник оповідань, об'єднаний спільним задумом та ідейно-тематичним спрямуванням, а також особливим стилем – лаконічним, стриманим. Пізніше подібний принцип організації тексту автор визначить як «принцип айсберга».

Збірник «В наш час» цікавий ще й тим, що в ньому Хемінгуей вперше зачіпає проблеми «загубленого покоління», геніально продовжені в повісті «Фієста» (1926) і романі «Прощавай, зброє!» (1929).

Останній твір приніс світову славу й визнання Хемінгуею. Антивоєнна проблематика подається автором у протиставленні страхіть війни та найкращого людського почуття – кохання. Трагічна історія кохання лейтенанта Генрі й медсестри Кетрін (Ромео і Джульєтта епохи Першої світової війни) назавжди запам'ятовується читачам.

У середині 1927 року Хемінгуей одружився з Поліною Пфейфер – паризькою журналісткою, американкою з Сент-Льюїса. У 1928 році вона перенесла важкі пологи. Дитина народилася шляхом кесаревого розтину. На щастя, вижили і мати, і син (але пов'язані з цим переживання відбилися в романі і залишилися незабутніми). Тієї ж осені 1928 року в Ок-Парку наклав на себе руки його батько.

Підсумком роздумів письменника над подіями в Європі кінця 30-х років стали романи «Мати і не мати» (1937) і «По кому подзвін» (1940).


Під час Другої світової війни Хемінгуей створює на Кубі приватну агенцію по боротьбі з фашистами. Разом з друзями на яхті «Пілар» патрулює узбережжя Атлантичного океану в пошуках німецьких підводних човнів. У 1944 році бере участь у визволенні Парижа. Активна боротьба з фашизмом поєднується з журналістською діяльністю. Нариси та репортажі воєнних часів увійшли в книгу «Люди на війні» (1942). Під час війни Хемінгуей також працює над книгою про море, яка так і не була закінчена й вийшла вже після його смерті («Острови в океані» (1970)).

1952 рік стає черговою перемогою Хемінгуея: він пише підсумковий твір свого життя – повість «Старий і море». Це квінтесенція роздумів і міркувань письменника про людину і її місце у всесвіті.

Останнім завершеним твором великого Хемінгуея стала книга спогадів «Свято, яке завжди з тобою» (1960, опублікована 1964), що розкривала своєрідну атмосферу художнього життя Парижа 20-х років.

В останні роки життя Хемінгуей хворіє, його переслідує синдром смерті батька перебуває деякий час у психіатричній лікарні. Одужавши, 1 липня 1961 року повертається додому в садибу Фінка Віхія на Кубі, а вранці 2 липня 1961 року, вставши зрання, бере зі свого численного арсеналу улюблений карабін і зводить свої порахунки з життям.

ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ КНИГИ



  • Історія створення повісті «Старий і море» бере свій початок 1936 року, коли Хемінгуей опублікував у часописі «Есквайр» нарис про дійсний випадок у Гольфстрімі: рибалка спіймав величезну рибину, яка довго тягла за собою човна; коли потерпілого знайшли, від риби майже нічого не залишилося, а старий ридав з відчаю.
  • Один із прототипів повісті – рибалка Григоріо Фуентес з рибацького селища Кохімар, що неподалік на схід від Гавани (Куба), який дожив до 104 років. Одного разу, коли рибалка та письменник пливли на шхуні, вони зустріли старого й хлопчика, які боролися з великим марліном. Ця зустріч і стала поштовхом до створення повісті «Старий і море». Однак більшість дослідників схильні думати, що цей образ увібрав у себе риси різних людей, з якими Хемінгуей спілкувався в Кохімар.


  • «Мені ніколи не доводилось вибирати героїв, скорше, герої вибирали мене. Як і багато моїх попередників, я захоплювався людьми сильними, які підкоряють собі обставини»,– писав Е. Хемінгуей.
  • У 1950 році Хемінгуей розпочав художню розробку давно знайденого сюжету, він мріяв написати об’ємний роман про життя рибальського селища, про долі його мешканців. Проте автор знайшов інший шлях відтворити цей усесвіт рибальського життя: багато чого опустив у підтекст, створивши стислу, глибоку філософську притчу про людину й море. У 1952 році повість «Старий і море» була надрукована в журналі «Лайф».
  • Хемінгуей присвятив книгу своєму видавцеві Чарлзу Скрібнеру та літературному редакторові Максвеллу Перкінсу.


  • Книжкова версія вийшла 1 вересня 1952 року, вона мала тираж 50 000 примірників та містила чорно-білі ілюстрації Чарльза Таннікліффа та Реймонда Шеппарда.
  • Видавництво Scribner's на першому варіанті суперобкладинки назвало повість «новою класикою», а багато критиків прихильно порівнювали її з «Ведмедем» Вільяма Фолкнера і «Мобі Діком» Германа Мелвілла.
  • Повість «Старий і море» повернула Хемінгуеєві літературну репутацію і привела до перегляду всієї його творчості. Вона з самого початку стала дуже популярною і повернула в багатьох читачів віру в талант Хемінгуея, як письменника.

СЮЖЕТ. ГОЛОВНІ ГЕРОЇ


  • Заголовок книги містить певну характеристику головного героя (більш того, море теж можна вважати своєрідним персонажем, адже «старий завжди думав про море як про жінку, про живу істоту»).
  • Твір написаний у епічній прозовій формі, текст має описово-розповідальну структуру, об'єктивно зображуються події та людські взаємини.
  • Жанр – повість-притча, розповідає про певні події з життя головного героя, а також має алегоричний характер, глибокий моральний і філософський зміст.
  • Повість написана з великим, до тонкощів знанням небезпечної й важкої професії рибалки. Це пояснюється тим, що автор довгі роки живши на Кубі, став визнаним чемпіоном у полюванні на велику рибу.
  • Весь твір наскрізно пронизаний темою єдності. При чому різних за своєю природою. Наприклад, єдність природи й людини. Е. Хемінгуей багато часу відводить на змалювання поєднання між головним героєм повісті старим Сантьяго та навколишнім середовищем: риби, птахи, зорі – усі вони його брати або ж друзі.

С Ю Ж Е Т

  • Повість «Старий і море» розказує історію про змагання старого і досвідченого рибака з великим марліном. Історія починається з того, що досвідчений рибалка Сантьяго вже майже три місяці не впіймав жодної рибини і через це отримав прізвище «salao», що означає найбільшу форму невдахи.
  • Він настільки невезучий, що його учню Маноліну батьки заборонили плавати з ним, а натомість рибалити з більш успішними рибалками. Однак хлопчик щодня навідується до халупи Сантьяго, готує йому їжу. Сантьяго каже Маноліну, що наступного дня він запливе далеко в Гольфстрім та що його чорна смуга закінчиться.


  • На 85 день без улову Сантьяго виводить свій малий вітрильник далеко в море, закидає наживку, і за якийсь час підсікає велику рибу, як він припускає – марліна. Два дні і дві ночі триває змагання з гігантським марліном, і за цей час його човен все далі й далі відходить у відкрите море. Риба не здається, тягнучи за собою його човна. Так само вперто не відступає і рибалка, хоч його руки поранені волосінням.
  • На третій день риба починає кружляти навколо човна, і виснажений Сантьяго напружує останні сили, щоб витягнути рибу в човен і заколоти марліна гарпуном. Сантьяго прив'язує марліна з боку човна і вирушає додому, сподіваючись на великі гроші, які він отримає, та уявляючи, скількох людей він нагодує.


    «Вона чудова, незвичайна рибина, і хтозна, скільки вже їй віку, – думав він. – Зроду ще не траплялося мені такої дужої рибини і щоб так дивно поводилась. …Їй не втямки, що проти неї лише одна людина, та ще й стара. …Наживу вона взяла, як самець, і тягне, як самець, і змагається не як перелякана. Цікаво, чи вона робить це свідомо, чи просто на відчай душі, як оце я?»

  • Але кров із ран марліна приваблює акул. Вступивши з ними в сутичку, він вбиває своїм гарпуном велику акулу-мако, але при цьому губить гарпуна. Він робить нову зброю, прив'язавши свого ножа до кінця весла, таким чином він вбиває п'ятьох акул, змушуючи інших до втечі. Але битва нерівна, вночі акули з'їдають майже все тіло марліна, від якго лишається тільки голова й скелет. Сантьяго почувається морально знищеним і кричить акулам, що вони вбили його мрії. Діставшись берега до світанку наступного дня, Сантьяго насилу піднімається до своєї хатини, несучи важку щоглу на плечі, а голову та скелет риби залишає на березі. Увійшовши до хати, він падає на ліжко й засинає.
  • Наступного дня біля човна, до якого все ще прив'язаний скелет риби, один з рибалок вимірює його довжину, і каже що вона близько 5,5 м від носа до хвоста. Голову риби отримує Педріко, а інші рибалки кажуть Маноліну, щоб той передав старому, як їм шкода. Хлопчик журиться невдачею старого і плаче, бачучи його поранені руки. Манолін приносить йому газету та чашку кави. Вони домовляються вийти в море разом. Заснувши, Сантьяго бачить уві сні свою юність: левів на африканському узбережжі.

    У травні 1953 року Ернест Хемінгуей отримав Пулітцерівську премію за свій твір, а в 1954 році – Нобелівську премію з літератури. Успіх «Старого і моря» зробив Хемінгуея всесвітньо відомим. Повість вивчають у школах і вона актуальна сьогодні.
    На в радянські часи та пострядянськими видавництвами перевидавалась понад 50 разів.
    На честь письменника була названа мала планета, відкрита в 1978 р.

ГОЛОВНІ ГЕРОЇ ПОВІСТІ


  • С А Н Т Ь Я Г О. У центрі повісті Хемінгуея фігура старого, самотнього рибалки Сантьяго з «веселими очима людини, яка не здається». Він давно вже живе тільки спогадами про свою юність і марить про побачені колись береги Африки…

    Старий живе відповідно до власного трудового етичного кодексу, героїчно бореться за життя й людську гідність.

    Наприкінці твору «Старий і море» герой доходить висновку, що людина створена не для поразки, її не можна здолати.

    Старий Сантьяго програє у боротьбі зі стихією, і від того, що він спіймав-таки велетенську рибу, немає ніякої користі. Більше того, він загубив майже усі свої снасті. Однак ні він, ні хлопчик не вбачають у цьому поразки. І справа тут не у покірності долі: у сутичці з морем старий не зганьбив свого ремесла, він подолав ті перешкоди, які зміг подолати, і навіть трохи більше, а ті рештки марліна, які він довіз до рибальського селища, не згірш за цілу рибину розповіли іншим рибалкам, що сталося в морі.
  • В образі старого виникають паралелі з євангельським сюжетом про хресні страждання Христа. Так, перебуваючи на останній межі сил після виснажливої боротьби з марліном, Сантьяго видає жалібний стогін – «слово, яке не має сенсу. Швидше звук, який мимоволі видає людина, відчуваючи, як цвях, пронизавши його долоню, входить у дерево».


  • М А Н О Л І Н О. Сантьяго дружить з сусідським хлопчиком Маноліно, відчуваючи в ньому таку ж романтичну душу і те ж захоплення. Маноліно дуже добрий і чуйний. Хлопчик з великою ніжністю і любов’ю ставиться до Сантьяго, який навчив його всьому, що він тепер знає про рибальство.

    Маноліно у всьому намагається допомагати старому: піклується про нього, приносить каву, ловить сардин для наживки, доглядає за снастями старого. У вільний час друзі часто п’ють пиво в ресторанчику на Терасі і багато розмовляють про бейсбол, про їх улюбленого гравця Джо Ді Маджо і просто про все на світі.

    Вперше Маноліно пішов у плавання з Сантьяго у віці п’яти років. Того разу він ледь не загинув, коли старий втягнув у човен зовсім ще живу рибу» і вона так відчайдушно била своїм хвостом, що мало не рознесла судно вщент. Незважаючи на те, що перший досвід знайомства з ремеслом рибалки виявився невдалим, хлопчик все одно не втратив бажання освоювати це мистецтво.
  • М А Р Т І Н. Господар ресторану, часто допомагав старому і хлопчикові продуктами.
  • Н Е Г Р    З    С Ь Є Н Ф У Е Г О С. Вважався найсильнішою людиною в порту. Одного разу з ним старий, коли був
    молодий, цілу добу бився на руках в барі, щоб з’ясувати, хто з них сильніше. Зрештою, Сантьяго виявився сильним
    і притиснув до столу руку негра.
  • П Е Д Р І К О. Один з рибалок, знайомий старого Сантьяго

    • ЦИТАТИ З КНИГИ


    «Веселі люди зазвичай найсміливіші люди, які гинуть першими».

    «Всі хороші книги подібні до одного: коли ви дочитаєте до кінця, вам здається, що все це сталося з вами, і так воно назавжди при вас і залишиться».

    «Дайте людині необхідне - і вона захоче зручності. Забезпечте його зручностями – він прагнутиме розкоші. Обсипте його розкішшю - він почне зітхати по вишуканому. Дозвольте йому отримувати вишукане - він зажадає безумств. Обдаруйте його всім, що він забажає - він буде скаржитися, що його обдурили, і що він одержав не те, що хотів».

    «Де б не був один із нас – інший завжди поряд».

    Добре, що нам не доводиться полювати на зорі. А що, б коли людині доводилось щодня вбивати місяць. І місяць тікав би від неї. Або коли б вона мусила щодня гнатися а сонцем, щоб убити його. Все-таки добре, що нам не треба вбити сонце, місяць чи зорі.

    «Жодна життєва перемога не затьмарить поразки в коханні».

    «Кішка абсолютно щира: людські істоти з тих чи інших причин можуть приховувати свої почуття, але кішка ніколи».

    «Найкращий спосіб дізнатися – чи можете ви довіряти комусь – це довіряти йому».


    «Немає людини більш самотньої, ніж той, хто пережив кохану».

    «Не можна, щоб на старості чоловік залишався один. Однак це неминуче».

    «Свято завжди слід носити з собою».

    Сонце безтурботно світило над узбережжям Гавани. Група туристів з цікавістю розглядала чийсь величезний скелет. Велика риба, напевно, це акула. Ніколи не думали, що у них такі витончені хвости. А в цей час хлопчик охороняв сплячого старого. Старому снилися леви.

    «Усі люди поділяються на дві категорії: ті, з якими легко, і легко без них, і ті, з якими складно, але неможливо без них».

    «Чому люди похилого віку так рано прокидаються? Невже для того, щоб продовжити собі хоча б цей день?»

    «Щастя приходить до людини в усякому вигляді, хіба його впізнаєш? Я б, наприклад, взяв трохи щастя в якому завгодно вигляді і заплатив за нього все, що запитають».

    «Якщо дозволяти собі жартувати, люди не сприймають тебе всерйоз. І ці люди не розуміють, що є багато чого не можна витримати, якщо не жартувати».

    «Я намагаюся не брати в борг. Спочатку просиш в борг, потім просиш милостиню…»


    Один із найсильніших творів у світовій літературі. Коротко, ємно, у сухому стилі Хемінгуея. На п'ятдесяти сторінках спресована велика життєва філософія.
    Головний герой – старий кубинський рибалка – маленька людина, звик жити, нікому не заважаючи, він не має великих амбіцій і потреб. Його філософія – жити в єднанні з природою. Це не пусте полювання заради задоволення, це заведений порядок речей. Він народився стати рибалкою, щоб ловити рибу та продавати її на ринку, ось він і займається цим.
    Для таких людей немає такого поняття як «прогул» чи «не хочу завтра». Вони встають до сходу сонця та виконують свою роботу. Інших варіантів немає, таких людях і тримається земля. Що б не сталося, старий виходитиме в море, які труднощі і небезпеки не виникли б, він боротиметься за свою здобич. І в цьому його суть.

    Пам'ятаю ту чудову мить, коли я вперше читав цей твір, він мав на мене великий вплив. Хемінгуей буквально вклав душу в своє творіння. Просто здається неможливим як така невелика книга «Старий і море», може бути такою ємною та монументальною, не поступаючись за духом багатотомним історичним романам

    Книгу "Старий і море" вперше читала у школі (за шкільною програмою), і майже нічого з неї не винесла. Дитина не здатна зрозуміти всієї її глибини і сповна оцінити талант Хемінгуея. Для багатьох вона так і залишиться книгою про невдалого рибалку, і з'їдену акулами здобич. Цю книгу я зрозуміла після того, як зістарилися мої батьки, а саме мій батько. Чоловік, який присвятив все своє життя серйозній справі. Твір сповна розкриває тему життєвих ілюзій та примарності наших цілей. Деякі чоловіки з секундоміром у руках чекають на пенсію, і солодко її передчувають. А для декого бути "списаним" – справжня трагедія.

    ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО ЖИТТЯ ТА ТВОРЧІСТЬ

    Відомий випадок, коли Ернест виграв парі, зумівши написати саму коротку і зворушливу розповідь, що складалася всього з 6 слів: «Продаються дитячі черевички. Неношені».

    Ернест Хемінгуей володів завидною безстрашністю і мужністю. Наприклад, він брав участь у кориді, не боявся входити в клітку з левами, а одного разу вийшов на ринг проти чемпіона Америки з боксу. При цьому, в письменника був панічний страх перед виступами на сцені.

    Ернест Хемінгуей з недовірою ставився до похвали літературних критиків та шанувальників своєї творчості.

    «І сходить сонце», перший роман Хемінгуея, що побачив світ у жовтні 1926 року у видавництві «Скрібнерс», яке згодом публікувало всі роботи письменника.

    Письменник не любив давати автографи, однак деяким шанувальникам все ж вдавалося їх отримати. З цієї причини вартість автографів Хемінгуея була дуже висока. Його шанувальник Віктор Хілл переслідував письменника заради автографа протягом кількох місяців, внаслідок чого Ернест не витримав і написав: «Віктору Хіллу, справжньому сучиному синові, який не може зрозуміти відповіді «ні»».

    Серед американців існує думка про прокляття роду Хемінгуеїв: батько, сестра, брат, дядя і внучка Хемінгуея також вчинили самогубства. При цьому батько, сестра і сам Хемінгуей застрелилися з однієї рушниці.

    Останніми роками Хемінгуей стверджував, що за ним стежать і прослуховують - причиною тому, мовляв, зв'язки його з ворожою Кубою.
    А через десятиліття ФБР, відкрило особисту справу Хемінгуея. Отут і з'ясувалося: з 40-х років спецслужби не давали йому спокою ні на секунду - і справді, все через Кубу, – пошту читали, телефон прослуховували, кожен крок відстежували. Йому не вірили – але навіть у психіатричній лікарні, де його «лікували електрошоком», справді стояли «жучки»!

    У житті письменника було багато випадків, коли він перебував на межі життя і смерті. Він більше 10 разів потрапляв в дорожні аварії, 2 рази був поранений на полюванні, а в одному з боїв був поранений відразу 273 мінометними осколками.


    У розпал Другої світової війни (1939-1945) Ернест Хемінгуей познайомився з Екзюпері, який тоді займався не тільки письменницькою діяльністю, але і служив військовим льотчиком.

    Роман Хемінгуея «По кому дзвонить дзвін», про громадянську війну в Іспанії, поклав край доброму відношенню Радянського Союзу до автора роману. У 40-ті - 50-ті роки XX століття Хемінгуей в СРСР був майже під забороною.

    У улюбленого кота прозаїка, Снєжка, було по 6 пальців на лапах. Його нащадки й сьогодні живуть у будинку-музеї Хемінгуея в Америці. При цьому у більшості тварин налічується така ж кількість пальців на лапах.

    Ернест Хемінгуей був без розуму від кішок, яких у нього налічувалося більше 20! Він називав усіх своїх вихованців іменами знаменитих людей. Наприклад, Христофор Колумб. Відомий випадок, коли він був змушений застрелити свого кота, збитого автомобілем. Цей епізод став одним з найбільш важких в його житті.

    Незважаючи на ненависть до війни, Хемінгуей брав участь у всіх війнах, що випали на його час. На початку Першої світової війни (1914-1918) Хемінгуей записався на фронт добровольцем, однак через проблеми з лівим оком, був визнаний непридатним для служби. Ернест Хемінгуей все ж зміг взяти участь у війні в якості водія в Червоного Хреста.

    Його називали «Хем», а ще «папа Хем». Останнє прізвисько, до речі, з'явилося задовго до того, як Хемінгуей посивів і перестав голити бороду. Тоді йому тільки-но виповнилося 30 років.

    Величезний інтерес до творчості американського письменника в Україні виник у 60-х роках ХХ ст. Саме в цей час формується культ Хемінгуея, який тісно пов'язаний з рухом шістдесятників. Для представників інтелігенції того часу він став не просто улюбленим автором, а значно більшим – символом людської гідності.
    У багатьох будинках можна було побачити портрети усміхненого письменника у светрі та з бородою.
    Йому присвятили поетичні рядки Дмитро Павличко («У домі Хемінгуея під Гаваною») та Іван Драч («Пам'яті Хемінгуея»).

    Українськю твори автора почали видавались з 1968 р.
    Нещодавно «Видавництво Старого Лева» придбало права на всі твори класика. Тож з початку 2017 почали з'являтися нові видання автора українською мовою. Після переговорів, що тривали понад рік, правовласники творів Ернеста Хемінгуея - Hemingway Foreing Rights Trust – погодилися надати право публікувати їх саме «Видавництву Старого Лева». Серед труднощів, які довелося подолати у процесі переговорів, – сприйняття українського середовища як такого, де несерйозно ставляться до авторського права.

    Про популярність Хемінгуея в СРСР говорить кумедний випадок: В 1963 знаменитий американський романіст, Нобелівський лауреат Джон Стейнбек, будучи в Москві, міцно випив, а коли міліціонер спробував затримати його, представився: «Я – американський письменник». Міліціонер віддів честь і привітав його: «Бажаю, здоров'я товаришу Хемінгуей!».

    В свій час Хемінгуея вербував легендарний агент та вербувальник НКВС Яков Голос. Однак, колишній розвідник та штатний історик Музею ЦРУ Рейнольдс в своїх мемуарах, зауважує: «Зрозуміло, Хемінгуей не був радянським шпигуном у повному розумінні слова: він не постачав Москві жодної секретної інформації (і звичайно ж, не отримував замість жодних грошей)»... Рейнольдс малює образ агента впливу, у термінології НКВС – «корисного ідіота», готового у будь-якій ситуації виступити на захист СРСР".


    Хемінгуей 4 рази був одружений

    Ернест Хемінгуей, просто не міг не подобатися жінкам (веселун, красень, прекрасний оповідач, спортсмен). Жінки в яких він закохувався неоднаразово ставали героїнями його романів.

    Уже в 22 роки Хемінгуей був одружений на Хедлі Річардсон, яка була старша від чоловіка на дев'ять років. Хедлі подарувала йому сина Джека. «У ті роки ми були дуже бідні і дуже щасливі», – писав Хемінгуей незадовго до смерті. Письменник присвятив Хедлі Річардсон романи «І сходить сонце» та «Свято, яке завжди з тобою».

    Але в 1926 р. Хемінгуей закохався в Полін Пфайфер, кореспондентку журналу «Вог». Подружжя оселилося у флоридському містечку Кі-Уест, і Поліна народила двох синів, Патріка і Грегорі. Їй письменник присвятив оповідання «Сніги Кіліманджаро».

    У 1938 р. він зустрів Марту Геллхорн – теж військову кореспондентку, та ще й чарівно прекрасну блондинку, яка обожнювала подорожі і пригоди і, отже, була гідною суперницею Хемінгуея-журналіста і Хемінгуея-письменника.

    Схожа на хлопчиська-шибеника Мері Уелш працювала в Лондоні власним кореспондентом журналів «Тайм» і «Лайф» і була заміжня. Тим не менше, чи не при першій же зустрічі Ернест хоробро заявив їй: «Я не знаю, хто ви така, але хочу цього ж годину одружитися на вас». Вони одружились в 1946 році. Марта стала прототипом головної героїні роману «По кому дзвонить дзвін».

    На відміну від Марти, Мері змогла пожертвувати кар’єрою заради сім’ї, але це не вберегло її від крутої вдачі чоловіка. Неодноразово вона ставала жертвою жорстоких словесних образ і спалахів люті з його боку.
    Після смерті Хемінгуея Мері Уелш стала його літературним душоприказником, організувала публікацію «Свято, яке завжди з тобою», «Острови в океані», «Райський сад» та інших посмертно виданих творів письменника.
    Так чи інакше, життя з цією видатною людиною не принесла щастя ні однієї з чотирьох дружин письменника.


    ЕКРАНІЗАЦІЇ ПОВІСТІ


    • 1958 - "Старий і море" – фільм Джона Стерджеса
    • 1990 - "Старий і море" – телевізійний фільм Джада Тейлора
    • 1999 - "Старий і море" – мультфільм Олександра Петрова
    • 2005 - "Старий і море" – телевистава В. М. Івченка у виконанні акторів БДТ ім. Г. Товстоногова.
    • 2012 - «Шал» (Старий) – фільм казахського режисера Ермека Турсунова
    • 2017 - "Старий і море" – моновистава Анатолія Васильєва, в ролі старого - Алла Демидова


    БІБЛІОТЕКА РЕКОМЕНДУЄ:



    Книги Статті Інтернет-джерела

    КНИГИ

    1. 8И(Амер)
      А64
      Анастасьев Николай Аркадьевич. Творчество Эрнеста Хемингуэя : книга для учащихся       / Н. А. Анастасьев. – М. : Просвещение, 1981. – 112 с.
      Примірники: всього:5 - НАУК. АБОНЕМЕНТ(3), ЧЗ ЗАГАЛЬНА(1), ЗБЕРІГ(1)
      В книге рассказывается о творческом пути крупнейшего американского писателя 20 века Эрнеста Хемингуэя. Автор всемирно известных романов - "И восходит солнце", "Прощай оружие!", "По ком звонит колокол" - и многочисленных новелл, Э. Хемингуэй создал уникальный художественный мир, в котором отразились крупные социально-нравственные проблемы жизни современного общества.
    2. 8И(Амер)
      Д33
      Денисова Тамара Наумівна. Ернест Хемінгуей. Життя і творчість       / Т. Н. Денисова. – К. : Дніпро, 1972. – 164 с. : портр.
      Примірники: всього:11 - ЧЗ ЗАГАЛЬНА(1), НАУК. АБОНЕМЕНТ(5), ЗБЕРІГ(5)
      Ця книжка - перша в Україні спроба подати в загальних рисах літературний портрет визначного американського письменника, одного з найпопулярніших митців слова нашого часу - Ернеста Хемінгуея. Авторка в популярній і дохідливій формі аналізує найвизначніші твори Хемінгуея, не поминаючи фактів з життя письменника.
    3. 8И(075.2)
      З-35
      Зарубіжна література другої половини XX сторіччя : Новели, повісті, притчі : посібник для 11 кл. загальн. освіт. навч. закл.       / авт.: Д. В. Затонський, О. М. Зверєв ; ред. Б. Я. Бігун ; пер.: Є. Горева, В. Митрофанов, М. Жердинівська. – К. : Навчальна книга, 2002. – 319 с.
      Примірники: всього:10 - ЗБЕРІГАННЯ(2), НАВЧ. ВІДДІЛ(8)
    4. 8И(075.2)
      І-85
      Ісаєва Олена Олександрівна. Зарубіжна література. 11 кл : пос.-хрест.       / О. О. Ісаєва, О. М. Куцевол. – Донецьк : БАО, 2001. – 832 с.
      Примірники: всього:24 - ЗБЕРІГАННЯ(2), НАВЧ. ВІДДІЛ(22)
    5. 8И(Амер)
      К31
      Кашкин Иван Александрович. Эрнест Хемингуэй : критико-биографический очерк       / И. А. Кашкин. – М. : Худож. лит., 1966. – 297 с. : фото
      Примірники: всього:2 - ЧЗ ЗАГАЛЬНА(1), ЗБЕРІГАННЯ(1)
    6. 8И(Амер)
      Л55
      Лидский Юрий Яковлевич. Творчество Э. Хемингуэя       / Ю. Я. Лидский. – 2-е изд. перераб. – К. : Наук. думка, 1978. – 407 с.
      Примірники: всього:5 - НАУК. АБОНЕМЕНТ(3), ЗБЕРІГАННЯ(1), ЧЗ ЗАГАЛЬНА(1)
    7. 8И(Амер)
      М39
      Маянц Зильма Иосифовна. Человек один не может... : Эрнест Хемингуэй : жизнь и творчество       / З. И. Маянц. – М. : Просвещение, 1966. – 309 с. : портр.
      Примірники: всього:2 - НАУК. АБОНЕМЕНТ(1), ЧЗ ЗАГАЛЬНА(1)
    8. 4И(Англ)Т
      Х37
      Хемінгуей Ернест. Старий і море = The Old Man and the Sea       / Е. Хемінгуей. – Київ : Дніпро, 1991. – 179 с. : ил. – англ. мовою
      Примірники: всього:2 - НАВЧ. ВІДДІЛ(2)
    9. 4И(Англ)Т
      Х37
      Хемингуэй Эрнест. Старик и море = The Old Man and the Sea       / Э. Хемингуэй. – Москва : Прогресс, 1971. – 127 с. – на англ языке
      Примірники: всього:56 - НАВЧ. ВІДДІЛ(36), КАБ. ІН. МОВ(20)
      Старик и море : повесть       / Э. Хемингуэй ; пер. с англ. Е.Голышевой и Б. Изакова. – Переизд. – М. : Дет. лит., 1974. – 94 с. : ил
      Примірники: всього:1 - НАУК. АБОНЕМЕНТ(1)
    10. 8И(Амер)
      Х37
      Хемінгуей Лестер. Мій брат, Ернест Хемінгуей       / Л. Хемінгуей. – К. : Дніпро, 1968. – 163 с.
      Примірники: всього:3 - НАУК. АБОНЕМЕНТ(2), ЧЗ ЗАГАЛЬНА(1)
      Ця книжка про Ернеста Хемінгуея - письменника, шукача пригод. Великий релістичний талант Ернеста Хемінгуея, глибоко гуманістична спрямованість його творів, самобутність виробленого ним художнього стилю ствердили за ним репутацію найвизначнішого американського письменника ХХ століття.

      СТАТТІ

    11. Азьомова Т. М. Людину неможливо перемогти : урок поглибленого аналізу повісті Хемінгуея "Старий і море" / Т. М. Азьомова // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. – 2012. – № 6. – С. 35-39.
    12. Баранова Т. О. Інтегрований урок (світова література й інформатика) із вивчення новели Е. М. Хемінгуея "Старий і море" : 11-й клас / Т. О. Баранова, І. І. Мацко // Зарубіжна література в школі. – 2013. – № 8. – С. 26-28.
    13. Біла О. А. Повість-притча Ернеста Хемінгуея "Старий і море". Життєподібний сюжет і філософсько-символічний зміст / О. А. Біла // Зарубіжна література в школах України. – 2015. – № 1. – С. 15-18
    14. Білотіл Надія. "Коли щастя прийде, я буду до нього готовий" за повістю Ернеста Хемінгуея "Старий і море". Урок зарубіжної літератури, 11 клас / Надія Білотіл // Всесвітня література в сучасній школі. – 2017. – № 12. – С. 30-31
    15. Блажевич Л. М. "Старий і море" Е. Хемінгуея / Л. М. Блажевич // Шкільна бібліотека. – 2017. – № 2(лютий). – С. 95-96
    16. Борова Л. М. Ернест Хемінгуей. "Старий і море" : 11-й клас : [2 уроки] / Л. М. Борова // Зарубіжна література в школі. – 2016. – № 5/6. – С. 66-69.
    17. Вайновська Марія. Дослідження словесної тканини твору через ключові слова : Матеріали до уроку твору за повістю-притчею Е. Хемінгуея "Старий і море" / М. Вайновська // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 2011. – № 3. – С. 54-55
    18. Веремійчук О. Життєстверджуюча філософія в творчості Е. Хемінгуея. Урок-семінар за повістю "Старий і море" : 11 клас / О. Веремійчук // Зарубіжна література в школах України. – 2008. – № 2. – С. 48-51
    19. Давидович Г. В. Творча робота "Архетип моря у творі Е. Хемінгуея "Старий і море" / Г. В. Давидович // Зарубіжна література в школі. – 2013. – № 13/14. – С. 60-65
    20. Даниленко Т. М. Е. М. Гемінґвей "Старий і море" : 11-й клас / Т. М. Даниленко // Зарубіжна література в школі. – 2020. – № 9/10. – С. 61-64
    21. Демиш М. "Кожному судилося бути воїном" : "Життєвий" сюжет і філософсько-символічний зміст притчі Е. Гемінґвея "Старий і море" : [урок] / М. Демиш // Світова література. – 2013. – Січень (№ 1). – С. 16-19
    22. Желізняк В. В. Урок-усний журнал "Е. М. Хемінгуей "Старий і море". Образ Сантьяго. "Життєподібний" сюжет і філософсько-символічний зміст твору" / В. В. Желізняк // Зарубіжна література в школі. – 2013. – № 7. – С. 20-23
    23. Івасюк Н. Г. Гімн мужності людини, її волі і силі : Конспект уроку за повістю-притчею Ернеста Хемінгуея "Старий і море"; 11 клас / Н. Г. Івасюк // Зарубіжна література в школах України. – 2011. – № 3. – С. 41-44
    24. Карпенко Л. Г. Е. М. Гемінгвей "Старий і море" : 11-й кл. / Л. Г. Карпенко // Зарубіжна література в школі. – 2019. – № 3/4. – С. 55-57
    25. Козорог О. В. Е. Хемінгуей "Старий і море". Художньо-лінгвістичний аналіз. Міжпредметні зв'язки: читаємо в оригіналі / О. В. Козорог // Зарубіжна література в школі. – 2006. – Травень (№ 10). – С. 2-8.
    26. Кугай Л. І. Особливості стилю в повісті Ернеста Хемінгуея "Старий і море" : урок-діалог з використанням сучасних інформаційних технологій / Л. І. Кугай // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. – 2011. – № 9. – С. 22-25.
    27. Кудринська Тетяна. Притча про людину, гріх і віру. Ернест Гемінгвей "Старий і море". 11-й клас / Тетяна Кудринська // Зарубіжна література. – 2019. – Січень (№ 1). – С. 43-45.
    28. Кулачинська В. Людину можна знищити, а здолати - не можна : цикл уроків : 11-й клас : [3 уроки за твором Е. Хемінгуея "Старий і море"] / Вікторія Кулачинська // Світова література. – 2015. – Березень (№ 5). – С. 24-41.
    29. Кулачинська В. Особливості поетики і стилю Е. Хемінгуея : 11-й клас / Вікторія Кулачинська // Світова література. – 2015. – Лютий (№ 3). – С. 37-41.
    30. Лукафейник Л. Гімн мужності людини, її волі і силі : За творами Е. Гемінґвея "Старий і море" та О. Турянського "Поза межами болю" : [урок] / Л. Лукафейник, О. Митько // Світова література. – 2013. – Січень (№ 1). – С. 20-24.
    31. Муратова В.І. Типологічні сходження у повісті Е. Хемінгуея "Старий і море" та оповіданні Кавабата Ясунарі "Голос бамбука, квітка персика" : Матеріали до уроку-аналізу цих сходжень / В. І. / Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 2005. – № 1. – С. 38-41.
    32. Романчикова Л. Гармонія з природою - запорука щастя : урок за темою "Е. Хемінгуей. "Старий і море" - повість притча про людину. Філософсько-символічний зміст твору" / Л. Романчикова // Всесвітня література в школах України. – 2017. – № 3. – С. 16-18.
    33. Сироватська Л. І. Ернест Гемінґвей "Старий і море" : 11-й клас / Л. І. Сироватська // Зарубіжна література в школі. – 2018. – № 5/6. – С. 40-44
    34. Снєгірьова Валентина. Ернест Хемінгуей. "Старий і море" : притча про любов, мужність і смирення / Валентина Снєгірьова // Всесвітня література в сучасній школі. – 2016. – № 1. – С. 35-38
    35. Соломка Л. А. "Старий і море" - гімн мужності людини, її волі та силі : урок / Л. А. Соломка // Все для вчителя. – 2011. – Травень (№ 13-14). – С. 11-12.
    36. Столярчук Л. Перемога чи поразка? : За повістю Е. Гемінгвея "Старий і море" : [урок] / Л. Столярчук // Зарубіжна література . – 2011. – Березень (№ 9). – С. 17-20.
    37. Турчин С. Система уроків за повістю-притчею Ернеста Хемінгуея "Старий і море" : 11 клас / С. Турчин // Зарубіжна література в школах України. – 2010. – Січень (№ 1). – С. 23-25.
    38. Шевченко Р. І. "Людина-легенда" : сторінки життя і творчості Ернеста Міллера Хемінгуея. Повість-притча "Старий і море" : урок / Р. І. Шевченко // Все для вчителя. – 2010. – Травень (№ 13-14). – С. 11-12.

      ІНТЕРНЕТ-ДЖЕРЕЛА

    39. Біографія Ернеста Хемінгуея (Гемінґвея). – URL: https://www.ukrlib.com.ua/bio-zl/printitzip.php?tid=4376
    40. Хемінгуей, Ернест. – URL: https://www.youtube.com/watch?v=mZPsff6JCgY
    41. Книги Хемінгуея : книжковий огляд. – URL: https://www.youtube.com/watch?v=A3eHwYXsIuU
    42. Старий і море : експрес-урок. – URL: https://www.youtube.com/watch?v=L3Wz2fcjxg4
    43. Старий і море : герої повісті. – URL: https://dovidka.biz.ua/staryi-i-more-kharakterystyka-heroiv
    44. Старик и море : краткое содержание. – URL: https://www.youtube.com/watch?v=GRQo3Y5bnQA
    45. Старик и море : художественный фильм, 1990. – URL: https://www.youtube.com/watch?v=LVRAqyIXGbQ
    46. Старик Хем. – URL: https://www.livelib.ru/articles/post/28954-starik-hem
    47. Старий і море : сюжет: Вікіпедія. – URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%80%D0%B8%D0%B9_%D1%96_%D0%BC%D0%BE%D1%80%D0%B5
    48. https://www.youtube.com/watch?v=Z-Obuk7EZCQ